Україна в міжнародних відносинах/3/Молдова

◀ «Місія Нансена»

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Молдова

Молдовани в Україні ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МОЛДОВА, Республіка Молдова (Moldova, Republica Moldova) — держава на південному сході Європи. Межує з Україною й Румунією. Площа 33846 км2. Населення 3560,4 тис. осіб. (2011): молдовани, українці, росіяни, гагаузи, румуни, болгари та ін. Столиця — м. Кишинів. Державна мова — молдовська. За формою державного правління М. — парламентська республіка.

У 10–11 ст. землі М. входили до складу Київської Русі, у 12–13 ст. — Галицько-Волинського князівства. Упродовж другої половини 13 і в 14 ст.

на територію М. поширювалася влада Золотої Орди. У 14 ст. виникло підпорядковане Угорському королівству Молдовське князівство. Унаслідок антитурецького повстання 1359 постало незалежне князівство на чолі з господарем Богданом І. До 2-ї пол. 17 ст. його офіційною мовою була староукраїнська.

Відповідно до угоди 1408 молдовський господар Олександр Добрий надав львівським купцям привілеї при транспортуванні товарів територією М., а в 17 ст. Львів перетворився на найважливішого торговельного партнера М.

Під час Грюнвальдської битви 15 липня 1410 у складі польсько-литовських збройних сил поряд з російськими, українськими та білоруськими полками перебував молдовський загін. Важливою подією в історії українсько-молдовських династичних зв'язків стало одруження господаря Стефана ІІІ із сестрою київського князя Семена Олельковича Євдокією (1462).

У 1490–1492 відбулося повстання українських і молдовських селян під проводом Мухи, що охопило Північну Буковину, Галичину й Західне Поділля. На поч. 16 ст. Молдовське князівство змушене було визнати васальну залежність від Османської імперії, данину якій сплачувало з 1456.

Підтримуючи зв'язки зі Львовом, молдовський господар О. Лепушняну надав кошти на будівництво в місті Успенської (Волоської) церкви (1547– 1559). 1563 частина боярства запросила Д. Вишневецького-Байду, як свояка господарів династії Деспотів, посісти молдовський престол. Однак його похід на М. завершився поразкою від молдовського господаря Штефана ІХ Томші, Вишневецький потрапив у полон, був відправлений до Стамбула й страчений. 1574 козацьке військо на чолі з І. Сверчовським (Свирговським) взяло участь у збройній боротьбі між претендентом на молдовський престол І. Воде та об'єднаними турецько-волоськими силами. У 1577–1578 молдовським господарем був І. Підкова (Іон Подкоаве), який, назвавшись братом загиблого І. Воде, розгромив за допомогою козаків на чолі з Я. Шахом військо турецького ставленика П. Мірчича (Кривого).

Під час австро-турецької війни 1593–1606 козацький чинник розглядався в контексті проектів антиосманської коаліції, висунутих Папою Климентом VIII та австрійським імператором Рудольфом ІІ Габсбургом. Саме в цей час відбулися антитурецькі походи до М. козаків на чолі з С. Наливайком та Г. Лободою (1594–1595).

Господар М. Барновський-Могила матеріально підтримував Львівське братство, за його сприяння було завершено відбудову після пожежі Успенської церкви Львова (1591–1629). З родини молдовського господаря С. Могили й угорської княжни Маргарет походив митрополит Київський, Галицький і всієї Русі П. Могила (1632–1647). З його іменем пов'язані реформи, що сприяли піднесенню авторитету української православної церкви, заснування Києво-Могилянського колегіуму (1632), реорганізація друкарні Києво-Печерської лаври, видання першого православного катехізису (1645), реставрація християнських святинь, а також створення в м. Яссах навчального закладу за зразком Києво-Могилянського колегіуму (1640) і першої друкарні в М. (1641).

Молдовський напрям був одним із найважливіших у зовнішній політиці Б. Хмельницького. 1652 в Яссах відбулося вінчання доньки господаря М.

В. Лупу Розанди зі старшим сином Хмельницького Тимошем, що відкривало перед ним шлях до молдовського престолу, оскільки у Лупу не було синів-спадкоємців. Загибель Тимоша (1653) перекреслила молдовські династичні проекти Б. Хмельницького.

У 1681–1684 гетьманом Правобережної України був турецький ставленик, молдовський господар Г. Дука. У м. Бендери після Полтавської битви 1709 знайшов притулок І. Мазепа, який був оголошений недоторканним гостем турецького султана Ахмеда ІІІ. 1710 там же було обрано гетьманом П. Орлика й проголошено «Конституцію прав і свобод Війська Запорозького». Молдовське коріння мав гетьман Лівобережної України Д. Апостол (1727–1734).

У Києво-Могилянській академії навчався молдовський богослов і просвітник, автор і перекладач підручників молдовською мовою А. Хотинський, який 1768 очолив Хотинську єпархію. Розвитку українсько-молдовських зв'язків сприяла діяльність релігійного діяча, вихованця Києво-Могилянської академії П. Величковського. 1777 він видав у м. Яссах «Слов'янську граматику» й «Медичні поради» молдовською мовою, а 1779 став настоятелем найбільшого в М. Ніамецького монастиря, де створив бібліотеку, школу перекладачів, шпиталь, ремісничі майстерні.

Згідно з Ясським мирним договором 1791, укладеним по завершенні російсько-турецької війни 1787–1791, до Росії відходила частина лівобережної М. Іншу частину молдовських земель по лівому берегу Дністра Росія отримала в результаті другого поділу Речі Посполитої 1793. Відповідно до Бухарестського мирного договору 1812, що завершив російсько-турецьку війну 1806-1812, до Росії відійшла Бессарабія. З 1818 ця територія мала статус Бессарабської області, а в 1873–1917 — Бессарабської губернії.

У 19 — на поч. 20 ст. набули розвитку українсько-молдовські культурні зв'язки. Серед установ, що надіслали 1884 Київському університету вітальні адреси з нагоди його 50-літнього ювілею, було Товариство кишинівських лікарів і фармацевтів. З молдовського боярського роду по батьківській лінії походив видатний вітчизняний біолог, професор Новоросійського університету, лауреат Нобелівської премії (1908) І.І. Мечников. Визначний молдовський письменник і фольклорист О. Хиждеу по закінченні Харківського університету (1830) викладав у гімназіях Харкова, Кам'янця-Подільського, Вінниці, став одним із перших дослідників творчості Г. Сковороди. У Львівському університеті здобув освіту молдовський історик і літератор Г. Асакі — автор історичної новели «Руксанда Доамна» (1841), присвяченої історії стосунків доньки В. Лупу й сина Б. Хмельницького Тимоша. До постаті молдовського господаря І. Підкови зверталися у своїх творах Т. Шевченко, С. Воробкевич, О. Павлович, С. Пасичинський. Молдовські сюжети пронизують творчість Ю. Федьковича. І. Нечуй-Левицький з 1873 викладав у гімназії м. Кишинева російську словесність. У М. він популяризував українську мову й написав свої кращі твори «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879), «Бурлачка» (1880) та ін. Упродовж 1892–1894 на території Бессарабії у складі філоксерної комісії працював М. Коцюбинський, який відтворив життя молдовського села у творах «Для загального добра» (1895) і «Пе-коптьор» (1896).

15 грудня 1917 Сфатул Церій (Крайова Рада) М., з якою співпрацювала українська Центральна Рада, проголосила створення на території Бессарабії Молдовської Демократичної Республіки у складі Російської Федеративної Демократичної Республіки. Наприкінці 1917 — на початку 1918 на її територію вступили румунські війська. 9 квітня проголошено приєднання Бессарабії до Румунії, що не було визнано Центральною Радою. Офіційна позиція Гетьманату П. Скоропадського полягала в обстоюванні приєднання до Української Держави Бессарабії на засадах політичної автономії.

12 жовтня 1924 у складі УСРР було створено Молдавську АРСР. 2 серпня 1940 постала Молдавська РСР у складі СРСР, до якої увійшли 6 районів МАРСР і 6 повітів Бессарабії.

27 серпня 1991 М. проголосила свою державну незалежність. 27 грудня вона визнала незалежність України. Дипломатичні відносини між двома державами встановлено 10 березня 1992. 23 жовтня 1992 в Кишиневі укладено Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Молдова (набув чинності 5 січня 1997). 18 серпня 1999 підписано Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон (набрав чинності 18 листопада 2001). Згідно з Додатковим протоколом до нього передбачено передачу Україні у власність ділянки автомобільної дороги Одеса–Рені в районі молдовського села Паланка, а також земельної ділянки, якою вона проходить (30 червня 2011 у Кишиневі укладено акт щодо визначення й закріплення на місцевості їх меж).

Україна у статусі посередника бере активну участь у врегулюванні придністровського конфлікту на засадах поваги суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова, невтручання в її внутрішні справи, дотримання прав і свобод людини.

У М. існує численна українська діаспора. За переписом населення 2004 у М. нараховувалося 282,4 тис. українців (8,4%), а в Придністровському регіоні — 160 тис.чол. (28,8%). 1991 у Кишиневі створено Бібліотеку української літератури ім. Лесі Українки, засновано відділ історії, мови й культури українців М. при Інституті міжетнічних досліджень Академії наук Молдови (нині — Інститут культурної спадщини). Навчання українською мовою здійснюється у 2 середніх загальноосвітніх закладах М., у 50 російських школах українська викладається як окрема дисципліна. У Придністров'ї функціонують 3 українські й 4 російсько-українські школи. При Бельцькому державному університеті ім. Алеку Руссо від 1992 діє секція української мови й літератури, від 1994 — кафедра. З 1994 функціонує кафедра української філології у Придністровському державному університеті ім. Тараса Шевченка. Академія наук Молдови і Національна академія наук України співпрацюють у рамках Міжнародної асоціації академій наук (1993), президентом якої є академік НАН України Б.Є. Патон.

На території М. діють громадські національно-культурні організації українців: Асоціація української молоді Республіки Молдова «Злагода»; Благодійний фонд професійних художників, майстрів української народної творчості, художніх ремесел і промислів «Renaşterea-Відродження»; Громада українців ім. П. Могили; Жіноча громада українок Молдови; асоціація «Квітучий край»; Союз українців Республіки Молдова; Спілка українців Молдови «Заповіт»; Товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка; Товариство української культури Республіки Молдова та ін.

У М. існує україномовна газета «Рідне слово», щотижня видається газета українців Придністров'я «Гомін». На Першому національному каналі виходить українська телепрограма «Світанок», а на центральному каналі «РадіоМолдова» — радіожурнал «Відродження».

Упродовж 2001–2002 відбулися Дні культури України в Республіці Молдова і Дні культури Республіки Молдова в Україні. З нагоди 20-ліття діяльності Товариства української культури в М. (2010) Національний симфонічний оркестр телерадіо М. дав концерт, присвячений українському музичному мистецтву.

Станом на 1 січня 2011 обсяг молдовських інвестицій в економіку України становив 27,681 млн. дол. США, а українських капіталовкладень у Р.М. — 15,226 млн. дол. США. М. є важливим торговельним партнером України. У січні–липні 2011 обсяг товарообігу між двома країнами дорівнював 498,3 млн. дол. США, експорт українських товарів до М. — 443,09 млн. дол., імпорт молдовських товарів до України — 55,21 млн. дол.

26–27 вересня 2011 відбувся візит до України в.о. президента, голови парламенту М. М. Лупу, в рамках якого було укладено Угоду про співпрацю між українським і молдовським парламентами. Під час візиту М. Лупу прочитав у Києво-Могилянській академії лекцію на тему «Республіка Молдова на шляху реформ та європейської інтеграції».

Літ.: Мохов Н.А. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей (с древнейших времён до начала ХІХ в.). — Кишинёв, 1961; Мохов Н.А., Стратиевский К.В. Роль русского и украинского народов в исторических судьбах Молдавии. — Кишинёв, 1963; Подградська О.М. Про вивіз ремісничих виробів із Молдавії на Львівський ринок у ХVІ–ХVІІ ст. // УІЖ, 1965, № 1; Подградская Е.М. Торговые связи Молдавии со Львовом в ХVI–XVII веках. — Кишинёв, 1968; Исторические корни связей и дружбы украинского и молдавского народов. — К., 1980; Мохов Н.А. Дружба ковалась веками (Молдавско-русско-украинские связи с древнейших времён до начала ХІХ в.). — Кишинёв, 1980; Бойко В. Наш особливий партнер. Україна — Молдова: сусідські відносини — на міждержавну правову основу // Політика і час, 1994, № 1; Гвоздик Л.Д. Молдавсько-українські економічні зв'язки сер. ХVІІ ст.: Автореф… канд. іст. наук. — К., 1996; Рєзакевич К.

Зв'язки київського архієпископа Петра Могили з молдавськими князівствами // УІЖ, 1996, № 3; Кияк Т. Молдово-румуно-українські взаємини // Україна дипломатична, 2002, вип. 2; Зовнішня політика України в умовах глобалізації 1991–2003. Анотована історична хроніка міжнародних відносин. — К., 2004; Степанов В.П. Украинцы Республики Молдова. — Кишинёв, 2007; Пирожков С. Україна та Молдова: від сусідства до партнерства // Україна дипломатична, 2007, вип. 8; Хижняк З.І., Маньківський В.К.

Історія Києво-Могилянської академії. — К., 2008; Українці в Молдові, молдовани в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції, Кишинів, 9 жовтня 2008. — Кишинів, 2008; http://www.mfa.gov.ua.

О.А. Іваненко.