Україна в міжнародних відносинах/3/Кайрський договір 1711

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Казахстан

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Кайрський договір 1711

Калка, битва на річці Калка 1223 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КАЙРСЬКИЙ ДОГОВІР 1711 — договір між Гетьманщиною, представленою еміграційним урядом П. Орлика, та Кримським ханством. Підписаний 23 січня 1711. Документ був складений латиною під назвою «Pacta conventa inter dominium Crymense et Exercitum Zaporoviensem gentemque Parvae Rossiae in perpetuam amicitiam, confraternitaten et unionem armorum indissolubilem, circa Cairam» («Договір між Кримською державою та Запорозьким Військом і народом Малоросії, укладений для вічної дружби, братерства та нерозривного військового союзу»).

Спочатку договір було оформлено у вигляді присяжної грамоти, підписаної від еміграційного уряду П. Орлика — Д. Горленком та від Кримського ханства — мурзою Девлетшахом на посольському з'їзді, що відбувався поблизу броду Кайр на р. Дніпро (сучасний Нікопольський район Дніпропетровської обл.). Пізніше її текст у формі привілею-резолюції Криму Гетьманщині у відповідь на Головні пункти для переговорів про договір з ханом та Кримською державою 1710 підтвердив своїм підписом хан ДевлетГірей II.

К.д. був угодою хана з козацтвом як з військовою організацією про оборонно-наступальний союз Гетьманщини і Кримського ханства. Зазначалися наміри сторін здійснювати координовану зовнішню політику, зокрема узгоджувати зміст переговорів та угод з Російською державою.

Ханство не брало на себе жодних політичних зобов'язань. Питання державної приналежності території Гетьманщини в угоді не фігурувало. Натомість проголошувалися право населення Гетьманщини на самовизначення та невтручання Криму в її внутрішні справи, а також недоторканність майна козаків, культових споруд. Підтверджувалися пільги козацтва на промисли в межах володінь Кримського ханства. Заручником — гарантом виконання К.д. 1711 — у Бахчисараї залишився Г. Орлик.

Уперше К.д. опублікував 1847 О. Бодянський з копії 18 ст., зробленої М. Ханенком. Копії К.д. зберігаються в архіві міністерства закордонних справ Франції.

Літ.: Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. — К., 1994; Кресін О. Правові проблеми відносин Війська Запорозького з Кримським ханством у діяльності першої української політичної еміграції першої половини XVIII ст. // Держава і право, 2000, вип. 8; Його ж. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII століття. — К., 2001.

О.В. Кресін.