Україна в міжнародних відносинах/3/Калка, битва на річці Калка 1223

◀ Кайрський договір 1711

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Калка, битва на річці Калка 1223

Камбоджа ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КАЛКА, битва на річці Калка 1223. Перше збройне зіткнення об'єднаного русько-половецького війська з монголо-татарами.

1222 за наказом Чингізхана монгольське військо, очолюване Джебе і Субедеєм, здійснило напад на половецькі землі. Половецький хан Котян Сутоєвич звернувся за допомогою до галицького князя Мстислава Мстиславовича. Відразу потому в Києві було скликано княжу нараду (головували: галицький князь Мстислав Мстиславович, київський — Мстислав Романович і чернігівський — Мстислав Святославович), яка одностайно постановила виступити спільно із половцями проти монголів, тим самим убезпечивши Русь від можливості їхнього вторгнення. Місцем збору військ союзників у складі галицько-половецьких, чернігівських і київських полків (підпорядкованих, відповідно, князям Мстиславу Мстиславовичу, Мстиславу Святославовичу й Мстиславу Романовичу) став Заруб (нині с. Трахтемирів Черкаської обл.).

Дізнавшись про наміри русичів, монголи відрядили до Заруба посольство з пропозицією миру. Однак, за наказом князів, послів було страчено. Згідно з тогочасними монгольськими звичаями вбивство послів потребувало негайної помсти. Тому монголи відрядили ще одне посольство вже з оголошенням війни.

Основна баталія відбулася 31 травня в районі р. Калка (нині Кальчик — притока р. Кальміус поблизу м. Маріуполя Донецької обл.). Мстислав Мстиславович першим розпочав битву, не погодивши свого рішення із союзниками. Майже відразу русичі відтіснили і почали переслідувати передові загони монголів. Проте, зустрівшись із основними силами останніх, половецька частина війська не встояла і в паніці почала відступати, зминаючи лави русичів, в тому числі і віддалені табори Мстислава Святославовича і Мстислава Романовича.

У пануючому хаосі почали рятуватися втечею й руські дружини. Відступаючи до Дніпра, загинуло шестеро руських князів, серед яких був і Мстислав Святославович. Мстиславу Мстиславовичу вдалося переправитися на інший берег Дніпра і тим самим врятувати собі життя. Лише Мстислав Романович продовжував тримати оборону. Упродовж трьох днів після основної битви монголи не могли здолати його укріплений табір і зрештою, за посередництвом союзного їм воєводи бродників Плоскині, запропонували скласти зброю й сплатити викуп в обмін на збереження життя. Мстислав Романович пристав на цю пропозицію, проте монголи порушили її умови і стратили князя в числі інших оборонців. В результаті даної битви вціліла лише десята частина руських воїнів. Монголи ж, діставшись Дніпра, припинили наступ і повернули назад на схід, спустошуючи по ходу свого руху руські поселення.

Літ.: Карамзин Н.М. История государства Российского. — М., 1991, т. 2–3; Соловьев С.М. Сочинения. В 18 кн. — М., 1988, кн. І, т. 1–2.

В.В. Піскіжова.