Україна в міжнародних відносинах/3/Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 3

під ред. Миколи Варварцева

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972
Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ І ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ 1972. Ухвалена 16 листопада 1972 у Парижі Генеральною конференцією ЮНЕСКО. Набула чинності 17 грудня 1975. Ратифікована 188 державами (станом на листопад 2011). 4 жовтня 1988 її ратифікувала УРСР. Документ складається з 38 статей. У преамбулі наголошується на необхідності створення ефективної системи колективної охорони пам'яток видатного універсального культурного й природного значення. Водночас у ст. 4 розділу 2 зазначається, що виявлення, охорона, збереження, популяризація й передача майбутнім поколінням культурної і природної спадщини є обов'язком передусім тієї держави, на території якої вона перебуває. Виконуючи це зобов'язання, кожна держава-учасниця К. має максимально використовувати наявні ресурси і, за необхідності, звертатися до міжнародної допомоги.

На підставі положень конвенції при ЮНЕСКО створено Міжурядовий комітет з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини — Комітет всесвітньої спадщини, який складає Список всесвітньої спадщини та Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Конвенцією також визначено засади діяльності Фонду охорони всесвітньої культурної і природної спадщини. Комітет всесвітньої спадщини може надавати допомогу в таких формах: дослідження художніх, наукових і технічних проблем збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, охорона, збереження, відновлення й популяризація її об'єктів; направлення фахівців для забезпечення реалізації затвердженого проекту; підготовка кадрів у галузі виявлення, охорони, збереження, відновлення й популяризації культурної і природної спадщини; надання необхідного обладнання, довгострокових безвідсоткових або низьковідсоткових позик і безплатних субсидій.

У 2011 Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО нараховував 936 об'єктів: 183 природних, 725 культурних і 28 змішаних. У ньому лідирують Італія, Іспанія, Китай, Франція, Німеччина, Мексика, Індія, Велика Британія, Росія, США. В Україні до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО належать Київський Софійський собор і Києво-Печерська Лавра (1990), ансамбль історичного центру м. Львова (1998), Геодезична Дуга Струве, що включає пункти Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин (2005), букові праліси Карпат (2007), Резиденція митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях (2011). На забезпечення реалізації конвенції спрямована низка законодавчих актів Української держави, зокрема, закони «Про природнозаповідний фонд України» (1992), «Про охорону культурної спадщини» (2000), «Про охорону археологічної спадщини» (2004).

Літ.: Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972) // http://www.zakon.rada.gov.ua; Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» (1988) // http://www.zakon.rada.gov.ua; Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2006.

О.А. Іваненко.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.