Україна в міжнародних відносинах/3/Константинопольський мирний договір 1712

◀ Константинопольський мирний договір 1700

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Константинопольський мирний договір 1712

Констанцький собор 1414–1418 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1712. Двостороння угода між Російською та Османською імперіями, укладена у м. Константинополі (нині м. Стамбул) 23 (12) квітня 1712. Юридично закріпила закінчення війни, яку оголосила Порта 9 грудня 1711 та 27 січня 1712 внаслідок порушення Росією попереднього — Прутського трактату 1711. До початку перемовин російська сторона була змушена виконати першу статтю прутської угоди — віддати туркам фортецю Азов, а іншу — Таганрог — зруйнувати.

К.м.д. був підписаний представниками царського уряду П. Шафіровим і М. Шереметевим, з боку Туреччини — великим візиром Юсуф-пашею.

Активну посередницьку діяльність у перемовинах вели англійський та голландський посли в Османській імперії.

Договір складався з наступних пунктів: 1) Цар виводить свої війська з Польщі протягом трьох місяців після підписання договору і в подальшому не може вводити їх знову на її територію, за винятком, якщо туди увійдуть війська шведського короля і збурять поляків проти Росії; остання в такому разі може діяти безпосередньо в Польщі «вороже». 2) Порта висилає шведського короля із своїх володінь до його країни, але визначає на власний розсуд час і маршрут слідування його та його війська навіть через терени Російської держави. 3) За Російською імперією на Правобережній Україні залишається тільки Київ з належними йому землями. Водночас цар «віднімає руку» від Запорозької Січі, яка, таким чином, переходить під юрисдикцію Туреччини. 4) Сторонам заборонялося спорудження нових фортець на лінії Азов–Черкасськ. 5) Термін дії договору — 25 років.

Але договір діяв лише кілька місяців. Одразу після його підписання розпочалися інтриги сторін, які продовжували боротьбу за українські землі.

Шведський посланник у листі до великого візира запевняв, що цар Петро І відновив у Польщі владу саксонського курфюрста з метою, що останній передасть Росії межуючі з Османською імперією «Поділля, Україну, Волинь і половину Литви». Та реальним аргументом до розриву договору стало триваюче перебування російських військ на польських теренах з огляду на їх наміри увійти до Померанії. 31 жовтня 1712 султан оголосив Московській державі війну. У зв'язку з цим посол Франції у Туреччині у своєму меморіалі до султана виклав умови, які останній має пред'явити царю в разі згоди останнього встановити мир. Серед них — вимога передати Україну Османській імперії або Кримському ханству. Розпочата турками війна закінчилася вже в червні наступного року підписанням Адріанопольського мирного договору.

Літ.: Орешкова С.Ф. Русско-турецкие отношения в начале ХVIII в. — М., 1971; Молчанов Н.Н. Дипломатия Петра Великого. — М., 1990; Аркас М.М. Історія України-Русі. — К., 1991.

М.М. Варварцев.