Україна в міжнародних відносинах/3/Констанцький собор 1414–1418

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Константинопольський мирний договір 1712

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Констанцький собор 1414–1418

Конституції Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОНСТАНЦЬКИЙ СОБОР 1414–1418. Вселенський собор католицької церкви, скликаний вищими церковними колами, світською владою та авторитетними теологами з метою відновлення єдності Церкви і протидії єретичним ученням, зокрема англійського реформатора Дж. Уїкліфа та його чеського послідовника Я. Гуса. Відбувався в м. Констанц (Південна Німеччина) від 5 листопада 1414 до 22 квітня 1418. У ньому брав участь імператор «Священної Римcької імперії» Сигізмунд I Люксембург, були викликані Я. Гус та його учень Ієронім Празький. Собор засудив учення, спрямовані проти догматів та практики католицької церкви (особливостей євхаристії — причащання для мирян лише самим хлібом, індульгенцій, латиномовної церковної служби, церковного землеволодіння, визнання божественного походження папської влади та ін.). За рішенням собору Я. Гуса було спалено 6 червня 1415, а Ієроніма — 30 травня 1416 (страта Я. Гуса спричинила розгортання національно-визвольного гуситського руху в Чехії). На соборі було усунуто трьох пап — Григорія ХII (1406–15), Іоанна ХХIII (1410–15, антипапа) і Бенедикта ХIII (1394–1423, антипапа, не визнав рішення собору), обрано нового папу Мартина V (1417–31). Для протидії необмеженій владі пап ухвалено рішення періодично скликати собори, яким мала належати верховна влада, проте це положення не було реалізоване.

У роботі собору взяв участь київський митрополит Григорій (Цамблак).

Його перебування в Констанці історики пов'язують з політикою великого князя литовського Вітовта щодо православної церкви на українських та білоруських землях, спрямованою на підтримку руху за унію з католицькою церквою. Відомі два тексти промови Григорія, один з них — латиною (він був виголошений 25 лютого 1418 чеським теологом Маврикієм Рвачкою перед папою Мартином V), другий — церковнослов'янською мовою.

Митрополит виступав за єдність церкви, чистоту догматів християнства, пропонував скликати собор для вирішення спірних проблем, але обійшов питання про підпорядкування православної церкви Папі Римському.

Літ.: Пресняков А.Е. Лекции по русской истории, т. 2, вып. 1: Западная Русь и Литовско-Русское государство. — М., 1939; Пелешенко Ю.В.

Розвиток української ораторської та агіографічної прози кінця ХIV — початку ХVI ст. Додатки. — К., 1990.

О.М. Дзюба.