Україна в міжнародних відносинах/3/Королівство Галіції і Лодомерії

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Корейці в Україні

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Королівство Галіції і Лодомерії

«Короткий вивід причин, якими Україна з Військом Запорозьким побуджена або властиво змушена була вийти з московської протекції» 1709 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОРОЛІВСТВО ҐАЛІЦІЇ І ЛОДОМЕРІЇ (Königreich Galizien und Lodomerien; Galicia, рідше Halicia — латинська назва Галичини, Lodomeria — Володимирщина, тобто Волинь) — офіційне найменування північно-східної провінції (коронного краю) Австрії. Створено 1772 на землях, що були приєднані до Австрії внаслідок 1-го поділу Польщі. Назва провінції мала на меті довести спадкові права Габсбургів на новоприєднані землі: від 13 ст.

королі Угорщини, прагнучи підпорядкувати собі Галичину й Волинь, титулували себе деякий час «королями Ґаліції і Володимирії». Найдокладніше «право на володіння» обґрунтовувала видана у Відні книга Й.-Х. Енґеля «Geschichte von Halitsch und Wladimir bis 1772: Verbunden mit Auseinandersetzung und Verteidigung der Oesterreichisch-Ungarischen Besitzrechte auf diese Königreiche». До королівства входили заселена переважно українцями Галичина (у межах провінції відома як Східна Галичина), а також переважно польські землі колишніх Краківського і Сандомирського воєводств. Воно існувало до 1918. 1789–1914 друкувалися офіційні переліки установ і посадовців королівства, до 1869 — німецькою мовою, а від 1870 — польською; подібні переліки друкувалися польською мовою для греко-католицьких єпархій.

Літ.: [Kuropatnicki E.-А.] Geographia albo dokładne opisane królestw Galicyi i Lodomeryi. — Przemyœl, 1786; Hoppe J.A. Aeltere und neuere Geschichte der Königreiche Galizien und Lodomerien. — Wien, 1792; Gebhardi L.A. Geschichte der Königreiche Galizien, Lodomerien und Rothreuâen, teil 3. Leipzig. — 1781; Кревецький І. Королівство Галичини і Володимирії 1772– 1918 // Стара Україна (Львів), 1925, № 1–2.

Я.Д. Ісаєвич.