Україна в міжнародних відносинах/3/Кримське ханство

◀ Кримська (Ялтинська) конференція 1945

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Кримське ханство

Кримські походи російсько-українського війська 1687 і 1689 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО — держава, що існувала в середині 15 — другій половині 18 ст. на теренах Кримського півострова та прилеглих землях Нижнього Подніпров'я, Приазов'я та Прикубання.

Перші загони монголо-татар з'явилися в Криму в 1223. Тоді вони розграбували половецькі володіння. 1239 монголи остаточно закріпилися на півострові, його територія увійшла до складу Золотої Орди. На межі 13– 14 ст. тут утворилося намісництво з центром у Солхаті (Старий Крим) зі значною автономією. З початком розпаду Золотої Орди хану Хаджі-Гірею у 40-х рр. 15 ст. вдалося досягти незалежності, столицею його держави став Бахчисарай. Проте вже у 1475 потужні сили турецької армії та флоту, послані султаном Мехмедом II, здобули Кафу і підкорили решту володінь генуезців, а невдовзі хан Менглі-Гірей визнав васальну залежність від Оттоманської Порти.

Правителі К. х. обиралися на курултаях (зборах знаті), а турецькі султани лише затверджували їх. Гіреї нерідко вели незалежну зовнішню політику. В економіці К. х. провідну роль відігравало кочове скотарство. Землеробство не тільки осілого, а й напівосілого типу впроваджувалося серед татар вкрай повільно. Низький рівень розвитку продуктивних сил (а отже, бідність більшості населення), гострі суперечності Криму та Порти зі східноєвропейськими державами, що ускладнювалися через релігійне протиставлення християнської та мусульманської цивілізацій, — все це призводило до систематичних набігів кримських орд на землі Московського царства, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої. Хоча кримці доходили навіть до Москви (1521) і Тули (1552), найбільше страждало від них саме населення українських земель.

Татарські набіги відбувалися майже щорічно (іноді — кілька разів на рік). Їхньою метою була не анексія територій, а здобуття невільників та отримання данини. Деякі дослідники нараховують загалом від 3 до 5 млн. бранців, захоплених кримцями в 15–18 ст. на теренах України, Росії та Польщі. В цей час Кафа (Феодосія) перетворилася на центр торгівлі рабами, звідки слов'янських невільників відправляли в усі країни Середземномор'я (деякі опинялися навіть в Індії).

Траплялося, що К. х. укладало ситуативні військово-політичні союзи з християнськими державами. Так, 1482 Менглі-Гірей домовився з Іваном III Васильовичем про спільні дії проти Литовської держави. Наслідком було розграбування татарами Києва. Хан Іслам-Гірей III підтримав Богдана Хмельницького у визвольній боротьбі проти Речі Посполитої. Однак татари не бажали надмірного посилення жодної зі сторін і тому були ненадійними союзниками. Саме через їхню зраду довелося козацькій державі йти на невигідні Україні Зборівський (1649) і Білоцерківський (1651) договори з польським королем. Стосунки з татарами підтримували гетьмани І. Виговський та П. Дорошенко. Остання спроба українсько-татарського союзу мала місце за гетьманування П. Орлика (1711).

Турецько-татарська експансія не лишалася безкарною і діставала відповідь: морські походи П. Сагайдачного, походи І. Сірка, кримські походи 1687 і 1689 Голіцина та запорізьких козаків, кримські походи 1736–38. Та все ж у протистоянні з татарами до другої половини 18 ст. населення українських та російських земель змушено було здебільшого оборонятися. Ситуація змінилася лише в ході російсько-турецької війни 1768–74. Останній набіг кримських татар відбувся в січні 1769. Та через півроку Кримський півострів був узятий російськими військами. Було звільнено понад 10 тис. рабів-християн, що перебували в Криму. За умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору (1774) Кримське ханство проголошувалося незалежною державою. Через дев'ять років, 9 квітня 1783, Крим було приєднано до Російської імперії: К.х. як держава припинила своє існування.

Літ.: Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века. — М. — Л., 1948; Якобсон А.Л. Крым в средние века. — М., 1973; Дашкевич Я.Р. Ясир з України (XV — перша половина XVII ст.) як історико-демографічна проблема // Український археографічний щорічник. Нова серія. — К., 1993, вип. 2; Андреев А.Р. История Крыма. — М., 2002; Галенко О.І. Про татарські набіги на українські землі // УІЖ, 2003, № 6; Широкорад А.Б. Четыре трагедии Крыма. — М., 2006;

М.С. Бур'ян, А.Ю. Мартинов.