Україна в міжнародних відносинах/3/МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії)

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 3

під ред. Миколи Варварцева

МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії)
Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) — міжурядова організація науково-технічного співробітництва з питань мирного використання ядерних технологій. Створена 1957 у системі ООН. Штаб-квартира М.

знаходиться у Відні (Австрія). Із 1 грудня 2009 Генеральним директором організації є Юкія Амано, який раніше виконував функції посла Японії у М. Членами організації є 151 країна. Секретаріат агентства складається з 6 департаментів: технічного співробітництва, ядерної енергії, ядерної безпеки, управління, ядерних наук, а також застосування та гарантій. Відділення оперативного зв'язку та регіональні відділення знаходяться у Женеві (Швейцарія), Нью-Йорку (США), Торонто (Канада), Токіо (Японія).

М. виконує дві головні функції: здійснює контроль за тим, щоб атомна енергія використовувалась виключно у мирних цілях, а ядерні матеріали не застосовувались для військових потреб; надає державам-членам необхідну допомогу у розвитку науково-технічного співробітництва в таких галузях, як ядерна енергетика, охорона здоров'я, сільське господарство, наука, освіта. Контроль за використанням ядерної енергії неядерними державами з виключно мирними намірами здійснюється за допомогою системи гарантій М. Із вступом у дію «Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 12 червня 1968 укладаються гарантії, які розповсюджуються на всю діяльність держав, що не володіють ядерною зброєю. 8 лютого 1979 вступила у силу Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях й який перебуває в процесі міжнародного перевезення. Від 1994 діє програма протидії незаконному обігу ядерних матеріалів. 1998 було ухвалено план дій щодо безпеки радіоактивних джерел, а 1999 прийнято Кодекс поведінки з безпеки радіоактивних джерел. В листопаді 2001 М. розробило план дій боротьби з ядерним тероризмом.

Україна є членом М. від часу заснування агентства. 1968 в УРСР було створено міжвідомчу комісію по зв'язках з М. Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції агентство надало допомогу, спрямовану на зменшення негативних наслідків катастрофи. 20 квітня 2011 в рамках дводенного візиту до України генеральний директор агентства разом із генеральним секретарем ООН та Президентом України відвідали місце аварії на Чорнобильській АЕС, взяли участь у міжнародній конференції «Двадцять п'ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього» (Київ).

З 1995 розпочались регулярні інспекції підприємств і організацій України в галузі здійснення гарантій нерозповсюдження ядерної зброї. У березні відбулась зустріч представників М. та Держекоінспекції України з метою налагодження двосторонньої співпраці щодо забезпечення ядерної безпеки під час проведення фінальної частини Євро-2012 та обміну науковою і технічною інформацією щодо ядерної енергії.

Агентство фінансує виконання восьми національних проектів для України, три з яких виконують підрозділи Мінекобезпеки. Україна також бере участь в 20 регіональних проектах М.

Літ.: Юбилей МАГАТЭ // Международная жизнь, 1997, № 7; Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. — К., 2001; Литвинський Л.Л. Розвиток ядерної енергетики в Україні. Необхідність, недоліки, переваги // Національна безпека і оборона, 2005, № 6; Алексєєва Т.І. Міжнародні організації. — Х., 2006; Шевцов А.І. Ядерна енергетика України: стан та напрями розвитку // Стратегічні пріоритети, 2008, № 1; Международное агентство по атомной энергии // Конференция 2010 участников Договора о нераспространении ядерного оружия по рассмотрению действия Договора 3–28 мая 2010 // http://www.un.org/ru/conf/npt/2010/iaea.shtml.

І.С. Стрикун.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.