Україна в міжнародних відносинах/3/Народний комісаріат закордонних справ Української РСР

◀ Народна (громадська) дипломатія

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Народний комісаріат закордонних справ Української РСР

НАТО, Організація Північноатлантичного договору ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР — центральний орган державного управління зовнішньою політикою УРСР (у березні 1946 перейменований на міністерство).

Створений відповідно до прийнятого 1 лютого 1944 на 10-й сесії Верховної Ради СРСР закону «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин і про перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат», а також постанови ЦК КП(б)У й указу Президії ВР УРСР від 5 лютого 1944 щодо створення Народного комісаріату закордонних справ УРСР. 4 березня відповідний закон було ухвалено Верховною Радою УРСР. Рішення радянського керівництва про децентралізацію НКЗС СРСР передусім було зумовлене прагненням заручитись юридичними аргументами в дискусіях із західними політичними лідерами щодо питання про надання радянським республікам місць в ООН. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР (1944) на посаду наркома закордонних справ УРСР було призначено письменника О.Є. Корнійчука, який раніше обіймав посаду заступника наркома закордонних справ СРСР у справах слов'янських країн. Відповідно до його бачення основних завдань НКЗС Української РСР передбачалося поширення у світі інформації про роль України у Другій світовій війні, її економічний та культурний потенціал, а також забезпечення права республіки брати активну участь у виробленні повоєнного устрою в Європі, у формуванні зовнішньої політики СРСР шляхом встановлення дипломатичних відносин УРСР із зарубіжними країнами, передусім із Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Великою Британією та США. Вітаючи новопризначеного наркома закордонних справ УРСР, посли Великої Британії і Чехословаччини в СРСР повідомили про готовність керівництва їхніх держав здійснити обмін дипломатичними місіями з Україною. Згідно з розробленим О. Корнійчуком проектом (9 лютого 1944) у складі комісаріату планувалося функціонування відділів, що мали забезпечувати відносини з 1) Польщею, Румунією, Чехословаччиною; 2) США, Великою Британією; 3) Болгарією, Югославією, Угорщиною, Грецією, Туреччиною; 4) Німеччиною та ін. Прагнення Корнійчука реалізувати повноваження, надані Українській РСР де-юре 10-ю сесією Верховної Ради СРСР, стали причиною його усунення з посади наркома закордонних справ УРСР. Його наступником став Д.З. Мануїльський (13 липня 1944). Розроблений Мануїльським проект «Положення про народні комісаріати закордонних справ союзних республік» не передбачав встановлення ними дипломатичних відносин із зарубіжними країнами. Згідно з цим документом, питання, що виникали у відносинах із сусідніми державами, союзні республіки могли вирішувати лише за посередництва НКЗС СРСР. У період перебування на посаді наркома закордонних справ УРСР Мануїльського Україна стала однією з держав-засновниць ООН. 6 травня 1945 українська делегація на чолі з наркомом закордонних справ прибула на конференцію до Сан-Франциско, де Мануїльського було обрано головою Першого комітету Першої комісії, що розробила преамбулу до Статуту ООН. Він взяв участь у роботі Керівного комітету та Першого комітету Третьої комісії конференції, де розглядалась структура і процедурні питання Ради безпеки.

Українська делегація ініціювала внесення до Статуту ООН положення про те, що ця організація має сприяти розв'язанню міжнародних економічних і соціальних проблем, дотриманню основних прав і свобод людини, незалежно від расової, статевої, мовної, релігійної належності. 26 червня 1945 Мануїльський був у числі голів делегацій держав, що першими підписали Статут ООН. Розбудова Наркомату закордонних справ УРСР, незважаючи на обмеженість його реальних повноважень у зовнішньополітичній сфері, надала юридичну базу для створення представництва республіки у впливовій міжнародній організації — ООН.

Літ.: Українська РСР на міжнародній арені: Зб. документів і матеріалів.

1944–1961. — К., 1963; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941–1945: В 3-х т. — К., 1969, т. 3; Гриневич В.А.

Утворення Народного комісаріату закордонних справ Української РСР: проекти і реалії (1944–1945) // УІЖ, 1995, № 3; Україна та Організація Об'єднаних Націй: 50 років співробітництва. — К., 1995; Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2006; Шевченко В.

Участь Дмитра Мануїльського у створенні та становленні Народного комісаріату закордонних справ (НКЗС) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. — К., 2007, вип. 93.

О.А. Іваненко.