Україна в міжнародних відносинах/3/Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька

◀ Нідерланди

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька

Німецько-українське товариство ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

НІЖИНСЬКА ГІМНАЗІЯ ВИЩИХ НАУК КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА — вищий навчальний заклад, створений за сприяння графа О.Г. КушельоваБезбородька на кошти, пожертвувані князем, державним канцлером Російської імперії О.А. Безбородьком і графом І.А. Безбородьком. Офіційне відкриття закладу відбулося 4(16) вересня 1820 (хоча дозвіл на це Олександра І з'явився ще 1805). Першим директором гімназії став В.Г. Кукольник. З 1821 до 1826 її очолював учений-енциклопедист, випускник Львівського й Будапештського університетів І.С. Орлай, який підтримував зв'язки з Й.-В. Гете та Й.-Г. Песталоцці. Великого значення він надавав вивченню учнями іноземних мов і літератур. Навчання охоплювало дев'ять років і поділялося на три етапи: нижчий і середній (за програмою гімназій), а також вищий курс. Міністерством освіти було схвалено використання в гімназії театру як важливого елементу виховної роботи з учнями, які заохочувалися до постановки російською мовою «творів патріотичного змісту». Водночас адміністрація закладу вимагала, щоби перед кожною виставою розігрувалися п'єси французькою та німецькою мовами з метою кращого їх засвоєння. Починаючи з 1824 учасником аматорського театру був М.В. Гоголь. Він виступав як актор і режисер у п'єсах Ж.-Б. Мольєра, що ставилися мовою оригіналу.

1832 Ніжинську гімназію трансформовано у фізико-математичний ліцей, де випускники гімназій упродовж трьохлітнього курсу навчання здобували вищу освіту. 1840 на його базі створено юридичний ліцей з метою підготовки чиновників-юристів.

Розвитку міжнародної співпраці закладу сприяв професор природничих наук А.Л. Андржейовський, який у 1839–40 листувався з визначним французьким природознавцем Ж.-Б. Борі де Сен-Венсаном, а 1841 надіслав французьким колегам насіння й рослини, зібрані ним в околицях Ніжина.

1874 ліцей реорганізовано в історико-філологічний інститут. Навчання в ньому тривало чотири роки, на останніх двох курсах здійснювалася профільна підготовка вчителів класичних мов, історії, сучасних мов і літератур для середніх навчальних закладів. У другій половині 1870-х — на початку 1880-х рр. на базі інституту було створено знамениту ніжинську філологічну школу.

Упродовж 19 ст. у формуванні науково-освітніх традицій Ніжина важливу роль відігравали іноземні фахівці. У зв'язку з тим, що серед учнів Ніжинській гімназії вищих наук були етнічні греки, на запрошення І.С. Орлая з 1824 до 1833 посаду молодшого професора грецької мови й словесності обіймав учитель Ніжинського Олександрівського грецького училища Х. Ієропес. Професор французької словесності І.Я. Ландражин (1822–1838) ознайомлював учнів з творами Вольтера, К.-А. Гельвеція, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо. Під керівництвом професора німецької словесності Ф.О. Зінгера (1824–1830) вихованці гімназії перекладали твори Й.-Ф. Шіллера, Й.-В. Гете та ін. авторів. У 1820-х рр. французьку словесність і мову викладав А.А. Аман, а на посадах наглядача за вихованцями, вчителя французької мови й каліграфії перебував Я.К. Воаргарт (1831 його призначено помічником бібліотекаря). 1829 наглядачем за вихованцями затверджений К.І. Делятр. Упродовж 1832–1847 лектором французької словесності в ліцеї був Я.Я. Лельєвр, під керівництвом якого учні здійснювали переклад і критичний розбір французьких прозових та віршованих творів, перекладали оригінальні тексти російських авторів, писали твори-роздуми.

У 1843/44 навч. році Лельєвр включив до навчального плану аналіз знаменитої праці Ш.-Л. Монтеск'є «Про дух законів» (1748). У 1850–1866 французьку словесність у ліцеї викладав Ю.М. Ганнот, а від 1866 до 1870 заняття з французької мови проводив А.М. Френізі. У 1861–1867 лектором німецької словесності в ліцеї був прусський підданий Ф.Е. Мерц. У Ніжинському історико-філологічному інституті викладали уродженці словацьких і чеських земель Й.В. Добіаш, А.В. Добіаш, Ф.В. Режабек, В.І. Петр.

Важливою формою міжнародних наукових зв'язків Ніжинської вищої школи були закордонні відрядження її учених — Р.Ф. Брандта, А.С. Будиловича, М.Н. Сперанського, В.К. Піскорського та ін. Їх наукові праці знаходили визнання з боку провідних європейських наукових установ: А.Л. Андржейовський був членом Французького зоологічного товариства, Г.А. Ільїнський — Болгарської і Польської академій наук, І.П. Козловський — Варшавського товариства історії, філософії і права, В.Г. Ляскоронський — Ісландського історичного товариства.

1920 історико-філологічний інститут перетворено на Ніжинський науково-педагогічний інститут, з 1921 — Ніжинський інститут народної освіти. Значний внесок у дослідження міжслов'янських, зокрема українсько-чеських й українсько-польських культурних зв'язків, зробив професор Є.А. Рихлик — етнічний чех, вихованець Київського й Берлінського університетів. Від 1925 він обіймав посаду професора кафедри українського мовознавства та письменства, а 1927 очолив секцію української мови та письменства науково-дослідної кафедри української культури. НІНО здійснював обмін виданнями з Українським університетом у Празі, Науковим товариством ім. Т. Шевченка у Львові, Українським науковим інститутом у Берліні, Академією наук у Кракові та іншими установами. 1932 постав Ніжинський педагогічний інститут, якому 1939 присвоєно ім'я М.В. Гоголя. У 1960-ті рр. набула розвитку співпраця з навчальними закладами Чехословаччини — міст Пардубіце, Банська-Бистриця, Градець-Кралове, 1967 засновано Товариство радянсько-чехословацької дружби. За допомогою викладачів інституту за кордон було передано працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», що побачила світ у Нью-Йорку 1968.

1998 на базі інституту створено Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя, з 2004 — Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя. Нині він співпрацює з навчальними закладами Росії, Грузії, Греції, Білорусі, Польщі, США, Німеччини, Угорщини, Великої Британії, Чехії, Македонії.

Літ.: Лицей князя Безбородко. — СПб., 1859; Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко. — СПб., 1881; Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа у зв'язках із зарубіжжям // Література та культура Полісся. — Ніжин, 1995, вип. 6; Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина. — Ніжин, 1996, ч. 3; Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: від Гімназії вищих наук до університету. — Ніжин, 2000; Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. — Ніжин, 2005.

О.А. Іваненко.