Україна в міжнародних відносинах/4/Переяславська угода 1649

◀ Переяславська рада 1654

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Переяславська угода 1649

Переяславські статті 1659 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1649 — угода про перемир'я між військами Української держави та Речі Посполитої, укладена 24 (14) лютого 1649 в Переяславі. Зумовлена контрнаступом Речі Посполитої в Білорусі, Галичині, на Волині та Поділлі й селянськими повстаннями. Первісно місцем переговорів було обрано Богуслав, пізніше — Переяслав, куди представники Речі Посполитої прибули 19 (9) лютого 1649. Їх очолювали дипломати А. Кисіль та В. Мясковський. У складі делегації були також кн. З. Четвертинський, М. Кисіль (брат керівника посольства), Бжозовський. З української сторони переговори вели Б. Хмельницький і кілька полковників, серед яких джерела вирізняють Ф. Джалалія. У той час у Переяславі були присутні також посли Московської держави й Трансильванського князівства, яких гетьман умисно запросив до Переяслава для демонстрації полякам своєї сили й авторитету. 20 (10) лютого А. Кисіль урочисто передав від імені польського короля Яна ІІ Казимира Ваза Б. Хмельницькому гетьманські клейноди (булаву й прапор), що означало офіційне визнання Річчю Посполитою його гетьманської влади. У ході переговорів Б. Хмельницький висував програму, яка передбачала поширення Української держави на всі етнічні українські землі. Але з низки причин, насамперед через контрнаступ військ Речі Посполитої на початку 1649, умови перемир'я, висунуті українською стороною, були скромнішими, зокрема, кордон мав пролягати тільки по річках Горинь і Прип'ять. Перемир'я укладалося приблизно на 3 місяці — до Зелених свят, тобто до свята Троїці за старим стилем. Йшлося також про те, щоб ліквідувати унію, забезпечити київському православному митрополиту місце в сенаті Речі Посполитої, а посаду київського воєводи закріпити за православними, видати Б. Хмельницькому Д. Чаплинського, виключити кн. Я. Вишневецького з числа кандидатів на посаду коронного гетьмана тощо. Приблизно такі ж вимоги були викладені і в листі Війська Запорозького до короля від 24 (14) лютого 1649. Умови Переяславського перемир'я були компромісними. Б. Хмельницький відверто визнав перед представниками Речі Посполитої неминучість війни, якщо через 3 місяці переговори не буде продовжено і задоволено принципові вимоги повстанців. Перемир'я було успіхом української сторони, забезпечивши час для підготовки переможної кампанії Української держави у 1649.

Літ: Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы. — М., 1953, т. 2; Мыцык Ю.А. Анализ источников по истории Освободительной войны украинского народа 1648–1654 годов. — Днепропетровск, 1983; Універсали Богдана Хмельницького 1648–1657. — К., 1998; Грушевський М. Історія України–Руси. — К., 1995, т. 8.

Ю.А. Мицик.