Україна в міжнародних відносинах/4/Переяславські статті 1659

◀ Переяславська угода 1649

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Переяславські статті 1659

Переяславські статті 1674 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1659 — українсько-російський договір, укладений у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) 27 (17)

жовтня 1659 між гетьманським урядом Ю. Хмельницького та царським урядом, інтереси якого представляв боярин князь О. Трубецькой. На переговорах, що передували Переяславській раді 1659, українська сторона запропонувала свій проект договору. Він відображав положення Березневих статей 1654, а також містив певні уточнення та доповнення до них, спрямовані на зміцнення гарантій незалежності й суверенності Української держави (т. зв. Жердівські статті). Проте О. Трубецькой відхилив Жердівські статті і змусив українську сторону прийняти 14 пунктів т. зв. давніх статей 1654 (що насправді являли собою фальсифікат договору 1654) та 18 т. зв. нових статей, які істотно обмежували суверенні права Української держави. За П.с. український уряд позбавлявся права ведення самостійної зовнішньої політики. Гетьман без дозволу царя не мав права посилати своїх послів за кордон або приймати іноземних, укладати міжнародні договори, оголошувати війну сусіднім державам або надавати їм військову допомогу. У сфері внутрішньої політики П.с. забороняли переобрання гетьмана за різні провини перед Військом Запорозьким (окрім «зради» цареві) без попереднього розслідування, проведеного російською стороною, а також відповідного наказу царя. Гетьман не міг самостійно призначати й усувати з посад генеральну старшину та полковників; новообрана старшина зобов'язувалася складати присягу на вірність російському монархові. Крім Києва, царські воєводи вводилися до Переяслава, Чернігова, Ніжина, Брацлава та Умані. Козацькі залоги повинні були залишити територію Білорусі, населенню якої заборонялося іменуватися козаками.

П.с. переводили конфедеративні зв'язки України з Росією у форму федерації. Українська держава втрачала самостійність і набула статусу політичної автономії в складі Російської держави.

Літ.: Яковлів А. Українсько-московські договори в ХVІІ–ХVІІІ віках. — Варшава, 1934; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: Українськоросійські відносини другої половини ХVІІ — першої чверті ХVІІІ ст. — К., 1995; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVІІІ ст. Причини і початок Руїни. — К., 1998; Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1666. — К., 2001; Його ж. «Волимо царя східного». Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. — К., 2007.

В.М. Горобець.