Україна в міжнародних відносинах/4/Французи в Україні

◀ Франція

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Французи в Україні

Французька революція кінця XVIII ст. ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ФРАНЦУЗИ В УКРАЇНІ. Перші відомості про перебування Ф. на українських землях відносяться до часів Київської Русі, яка встановила династичні зв'язки з Французьким королівством, приймаючи у себе його послів та купців. В 15–18 ст. сюди регулярно приїздять французькі дипломати, церковники, військовики, звіти яких служили одним з головних джерел інформації про Україну для всієї середньовічної Європи (книги Ж. де Ланнуа, Г. де Боплана, Ф. Тотта та ін.). В останні десятиліття 18 ст. в Україні помітно зріс прошарок французьких аристократів з числа емігрантів, які залишили батьківщину після революції 1789. На теренах, відвойованих у Османської імперії, вони стають землевласниками, отримують посади в царській армії і державній адміністрації. Деякі, як А. Рішельє і А. Ланжерон — генерал-губернатори Новоросії, внесли значний вклад у розвиток економіки та культурного життя українського Причорномор'я. 1781 у Херсоні барон А. Антуан заснував першу французьку фірму для міжнародної торгівлі, а в своїй праці «Історичний нарис торгівлі і навігації на Чорному морі» обґрунтував переваги судноплавного сполучення з Україною для товарообігу Франції. На рубежі 18–19 ст. кількісний склад Ф. в Україні різко коливається. У січні 1798 на Волинь з Німеччини прибув прийнятий на російську службу французький емігрантський корпус принца Конде, сформований з дворян — прибічників Бурбонської монархії. До середини 1899 його полки чисельністю близько 6 тис. чол. квартирували у селах і містечках Луцького, Володимирського й Ковельського повітів. Крім військових вправ роялісти-вояки давали вистави з репертуару паризького театру «Комеді Франсез», займалися полюванням, вчиняли дуелі. Після 1812 французьке населення України поповнили військовополонені «великої армії» Наполеона. Невдовзі у Причорномор'ї масово почали облаштовуватися переселенці з франкомовних кантонів Швейцарії, які 1822 заснували свою колонію Шабо поблизу Акермана. На початку 20 ст. вона налічувала близько тисячі жителів, з яких половину складали особи французького походження.

У 1890-х вихідці з Шабо поклали початок поселенням у Нижньому Подніпров'ї (Основа, Ключове, Лугове та ін.). Багато Ф. осідали в містах й формували свої громади (Одеса, Харків, Київ). 1917 у Києві кількість тільки членів «Французького альянсу» складала близько 630 чол.

В Україні Ф. найчастіше пов'язували свої фахові заняття з шовківництвом, виноградарством, виноробством, скотарством, збутом товарів. 1725 під орудою І. Фігієра постав київський шовкопрядильний завод. Ф. належала першість у відродженні культури виноградної лозі на українському Півдні. З 1802 ними започаткована підготовка виноробів в училищі в Судаку. Упродовж 1826–1840 у Причорномор'ї діяла заснована Ф. «Компанія для вдосконалення й продажу кримських вин». Зусиллями Ф. там же набуло розвитку тонкорунне вівчарство, розведення якого розпочав марселець Рувьє, який 1830 мав отару в 37 тис. голів.

В 19 — на поч. 20 ст. у зв'язку з розширенням видобувної і переробної промисловості, впровадженням електротехніки, посилився приплив з Франції інженерів і підприємців. У цей період розвідувальні роботи, пов'язані з відкриттям залізорудних родовищ, здійснили Ле-Пле в Дніпровсько-Донецькому регіоні, Бояр — на Керченському півострові. За проектом інженера Шатільйона у степовій зоні започатковується артезіанське водопостачання. Сталий характер набула французька присутність у сфері освіті, де засновниками навчальних пансіонатів стали де Вольсей (Одеса, Бедичев), Граф (Київ), Перрімонд (Златополь) тощо. Вчителі — Ф. викладали французьку мову і словесність в усіх гімназіях, ліцеях, університетах. На найбільший в Україні осередок франкомовних видань в 19 ст. перетворилася Одеса, де виходили перші на українському Півдні газети «Messager de la Russia mйridional» («Вісник полудневої Росії», 1820–1823), «Journal d'Odessa» («Одеська газета», з 1831). Центрами книжкової торгівлі в 1-й пол. 19 ст. стали крамниці Сорона і Мієвіля з «кабінетами для читання» в Одесі та інших містах. Збиранням і дослідженням історичних старожитностей займалися археологи де Монпере, Бертьє-Делагард, Дюбрюкс. З Україною було пов'язано життя і творчість письменника О. Бальзака, художників М. Ге, Ф. Рубо — автора «Севастопольської панорами», етнографа, дослідника Київщини Д. Де ля Фліза. В ХІХ ст. театральну панораму України прикрашали виступи знаних в Європі артистів драми М. Жорж, С. Бернар, А. Жюдік, В. Коклена-старшого і А. Коклена-молодшого, Ф. Галіппо, Ж. Муне-Сюллі, уславлених скрипалів Ю. Ріса, А.Марто та ін. Розвитку циркового мистецтва сприяла діяльність антрепренера Ж. Годфруа, який спорудив у 1857 в Одесі перший в Україні стаціонарний будинок для цирку. Вихідці з Франції брали участь у визвольних рухах в Україні. З членами Південного товариства декабристів співробітничали полковник І. Поліньяк, учитель В. Фурньє. Пропагатором «вільнодумства» серед молоді Ніжинської гімназії вищих наук у 1820-х був професор І. Ландражин.

Революційні і воєнні події початку 20 ст. спричинилися до розпаду французьких громад в Україні. Значна частина Ф. повернулася на батьківщину, а більшість тих, хто залишився, асимілювалися. Проголошення державної незалежності України в 1991 дало поштовх до відродження традицій французької спільноти, з діяльністю якої пов'язане постання французького культурного центру в Києві та його філіалів, Асоціації керівників французьких підприємств, інших громадських організацій.

Літ.: Савченко Ф. Бальзак на Україні // Україна. — 1924. — Кн. 1–2; Бородина М. А. Колония в Шабо // Французкий ежегодник 1963 года. — М., 1964; Шишмарев В. Ф. Романские поселения на юге России. — М., 1975; Роялистский эмигрантский корпус принца Конде в Российской империи (1798–1799) // Великая французкая революция и Россия. — М., 1898; Варварцев Н. Н. Украина–Франция: обмен научными и техническими знаниями (60–90-е годы XIX в.) // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. — К., 1900; Іваненко О. Українсько-французькі зв'язки: наука, освіта, мистецтво (кінець XVIII — початок XX ст.). — К., 2009; Галяс О. Французы в Одессе. — К., 2012.

М. М. Варварцев.