Українська абетка на основі латини
| Українська абетка на основі латини |
|
|
Актуальність. Загальні пояснення
[ред.]Україна як відкрите суспільство надалі все частіше і тісніше контактуватиме з навколишнім світом, переважна частина якого має мови на основі латинської абетки, або послуговується ними як міжнародними. У зв'язку з цим гостро постають питання про правильну передачу українських власних назв латинкою, застосування української в інтернеті тощо. Цим проблемам останнім часом присвячується все більше наукових публікацій. Ми публікуємо одну з них, яка належить молодому автору з Ягелонського університету і тому має переваги попередньої апробації у світі латинської абетки.
Українська абетка на основі латини не є зазіханням на КИРИЛИЦЮ як систему знаків, за допомогою якої передаємо звуки української літературної мови. Вона не має також нічого спільного зі спробами ввести латинку замість кирилиці (наприклад як це було у 19-му ст.). Це є спроба збагатити УКРАЇНСЬКУ МОВУ новою абеткою, яка мала б обмежене застосування. Вже сьогодні бачимо, як латинка неконтрольовано вкралася до власних назв фірм, крамниць, телебачення (навіть УТ-І подає телетекст латинкою, але, на жаль, російською мовою). Нема єдиної системи передавання латинкою, напр., географічних чи власних назв хоча б в українських паспортах, або на дорожніх знаках на транзитних автомагістралях; зарубіжні видавництва спотворюють українські імена і назви міст у своїх публікаціях та на географічних картах (це саме й роблять українські перекладачі у перекладах з української на інші мови). До цього доходить ще факт існування ІНТЕРНЕТУ, де домінує ЛАТИНСЬКА АБЕТКА. Хто подає тексти до Інтернету українською мовою, робить це власним способом переважно за більш-менш англійським зразком або англо-російським. Тому бажаючи впорядкувати цей "українсько-латинський" хаос, я зробив спробу скласти правила ПЕРЕДАВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ ЛАТИНСЬКИМИ ЛІТЕРАМИ. Ефектом цього повинно бути, зокрема, правильне передавання латинкою, напр., назв українських місцевостей чи українських імен у мовах, які використовують латинську абетку. Іншою користю буде, завдяки загальному знанню латинки, правильне передавання слів іншомовного походження без спотворювання їх звучання; і так кожний вмітиме прочитати по-людськи прізвище видатного фізика, яке має вигляд EINSTEIN - АЙНІШАЙН і не буде з нього робити російськоспотвореного ЕЙНІІТГЕЙНА. Нище подаю свій проект транслітерації та правопису української мови латинськими літерами (у частині другій "Зауваги до транслітерації" пояснюю, чому я вжив саме таких, а не інших латинських знаків для передавання українських літер; у наступних частинах вже є подані конкретні пропозиції щодо записування української мови латинкою).
СХЕМА ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ
[ред.]кирил. латин.
А А
Б B
В V
Г Н
Ґ G
Д D
Е Е
Є JE
Ж GH
3 Z
И Y
І I
Ї JI
Й J
К К
Л L
М М
Н N
О 0
П Р
Р R
С S
Т Т
У U
Ф F
Х Х
Ц С
Ч СН
Ш SH
Щ SCH
Ю JU
Я JA
Ь 'апостроф
ШШ SSH
ЖЖ GGH
ЧЧ CCH
ДЖ DG
ЗАУВАГИ ДО ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ
[ред.]А -> А, Б -> В, Д -> D, Е -> Е, 3 -> Z, Й -> Y, І->І, Й -> J, К -> К, Л -> L, М -> М, Н -> N, О-> О, П -> Р, Р-> R, С-> S, Т -> Т, У-> U, Ф-> F, Ц-> С
Транслітерація вказаних кириличних знаків на їх латинські відповідники не повинна будити сумнівів, тому що в цей спосіб позначаємо ці звуки у всіх слов'янських мовах, які користуються латинською абеткою. Додатково треба сказати, що також у латинській транскрипції українські літери мають такі ж латинські відповідники.
B->V
Сумніви може викликати знак V - чому записувати в цей спосіб, а не через W. На мій погляд, ми повинні це робити хоча би через аналогію до більшості слов'янських мов (лише польська мова має знак W). Однак, запис W може асоціюватися більше У нескладотворчим чи В губно-губним (а ці фонеми домінують над В губно-зубним), то можна би подумати над тим, чи не ввести додатково знаку W для окреслення У нескладотворчого (напр. відвів - vidviw). Додатковим аргументом на користь V є факт, що в дотеперішніх пробах транслітерації української мови на латинку переважає знак V над W. Слід згадати також те, що у записах реконструйованих слів праслов'янської мови також вживається знак V. Можна також покластися на традицію словацької ортографії, де У нескладотворчий теж передається через V (напр. Triglav [triglau)). Закінчуючи, можна сказати, що, попри наведені сумніви, варіант з V є відповідніший аніж W (але питання є відкрите). віз - viz, ввести - vvesty, Львів - Ljviv
Г-" Н, Ґ->С
Ці літери передаємо за фонетичними принципами, які характерні північно-слов'янським мовам: Г через Н, Ґ через G. (Часто можна зустріти записи на російський зразок, що Г передається через G; Х через Н, а літера Ґ не має свого латинського відповідника. Такий запис є категорично недопустимий!) голова - holova, ягоди - jahody, поріг - porih, газда - gazda. Ґанок - ganok:, агентство - agentstvo
Є -> JE, Ї -> JI, Ю -> JU, Я -> JA
Як знаємо, кир так звані ЙОТОВАНІ виконують подвійну функцію: виражають сполучення звуків J + Е, І, У, A [ie, ji, ju, ja] та вказують, що попередній приголосний є м'який ['е, 'и, 'а] (за винятком Ї, який не пом'якшує). Якщо йдеться про такий запис йотованих, то першу функцію виконує безсумнівно. Натомість, коли говорити про другу функцію йотованих тобто пом'якшення попередніх приголосних, то треба вияснити подвійну ролю знаку J, тобто що він крім вираження кир. Й, виражає також м'який знак (Ь), коли стоїть після приголосного. Так що коли зустрічаємо конструкцію С*+J+(Е, A, U), то означає, що даний приголосний треба читати м'яко [С']. (Більше про J нище в розділі "Ь -> J).
краєвид - krajevyd, їсти - jisty, люди - ljudy, історія - istorija
Ж -> GH, Ч -> СН, Ш -> SH
Передавання кир. Ж, Ч, Ш в цей спосіб не є зовсім натуральне і треба признати, що частково спотворює графіку слів. Однак у латинській абетці не існують відповідні літери до цього, щоб вірно передати ці звуки. Хоча існують відповідні діакритичні знаки, то однак не можемо їх брати до уваги, якщо ведучою думкою Ідеї передавати українську мову латинкою є принцип, щоби робити це без діякритичних знаків (універсалізм застосування). жаба - ghaba, чоловік - cholovik, шапка - shapka
Формальним показником цих звуків є сполучення G, С, S з Н. Можна це трактувати як запозичення з англійської транскрипції слов'янських звуків с, s (krim z), через що такий запис повинен бути легше сприйнятий користувачами. Трохи інакше виразив я знак Ж, бо через GH (не можна було цього зробити на англійський зразок за допомогою ZH, тому що в українській мові існує ряд слів, у яких виступають поруч фонеми [Z] і [H] і такий запис вів би до неправильного прочитання багатьох слів (напр. слова згоден і жоден писалибися так само- xhoden). Натомість не існують в українській мові сполучення приголосних Ґ, Ц, С з Г, тому не має перешкод у такому записі.
Х->Х
Альтернативою до такого запису міг би бути запис [X] через КН на англійський зразок, але переважаючим арґументом є однознаковий і фонетичний запис через X. Не можна було вжити форм СН чи Н, які функціонують в інших слов'янських мовах, тому що ці форми повнять в українській латинській абетці інші функції. Харків - Xarkiv
Ь->J
Такий запис м'якого знаку пояснюю в такі способи:
така форма вже існує у словенській та хорвацькій мовах, тобто аналогічно можна її використати і в українській,
в українській мові було б важко вимовити звук [J] після якого-небудь приголосного, а до того J є найбільш м'яким приголосним, це елімінує загрозу неправильного прочитання,
не треба шукати додаткового розрізнення для йотованих голосних у позиції після приголосних, якщо трактувати запис CJ як [С') (напр. люди: ljudy (l'udy] а не [l'judy]).
кінь - kinj, асфальт - asfaljt
Щ -> SCH
Кириличне Щ є сполученням звуків [s + c], тобто можна було записати цю африкату через SHCH. Але з огляду на те, що по перше Щ дуже часто виступає в українській мові, по друге написання його латинкою вимагало б вжити аж чотирьох знаків, а по третє не існують сполучення приголосних С +Ц, то не бачу перешкод для скорочення цього запису до SCH (такий запис є чіткіший, крім цього його можна зустріти також і в німецькій мові, де він виражає звук [s]). що - scho, щасливий - schaslyvyj
ДЖ-> DG
Так само як скорочення SHCH до SCH, пропоную записувати африкату ДЖ як DG. Повний її запис (DGH) справляв би труднощі прочитати у сполученнях ЖДЖ (GHDGH), яких в українській мові чимало (напр. від'іжджати - vid'jighdghaty). від'їжджати - vid'jighdgaty
АПОСТРОФ ( ' )
Протилежно і до транскрипції, і до дотеперішніх записів української мови латинкою, апостроф не повнить функції м'якого знаку (Ь). Він
сповнює цю саму ролю, що й у кирилиці, тобто інформує про роздільну вимову приголосного і наступаючої йотованої (пер. від'їхати - vid'jixaty). М'який знак позначається, як ми вже сказали, літерою J. від ' їхати - vid ' jixaty, ім ' я - ім' ja
Т (Ф) -> Th
В цей спосіб записуємо кир. Т (рос. Ф), які походять від грецької літери q [тета]. Детальніше - дивися розділ IV. Правила передавання слів іншомовного походження відносно до українського правопису, "q -> Th".
ПОДВОЄННЯ -ШИПЛЯЧИХ:
-ШШ->-SSH-, -ЖЖ-->-GGH-, -ЧЧ-->-ССН-
Такі кир. подвоєння як -ШШ-, -ЖЖ-, -ЧЧ- пропоную записувати у стягненому варіанті: -SSH-, -GGH-, -ССН- (тобто пропускаємо одне Н). Такий запис читач легше буде сприймати - три знаки буде легше прочитати аніж чотири.
Підляшшя - Pidlj aaahj a (por. Pidlj ashah j a) Запоріжжя - Zaporigghja (por. Zaporighghja) півріччя - pivricchja (por. pivrichchja)
ПРАВОПИС УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ
[ред.]Принципи записування латинкою українських слів є такими самими як в Українському правописі з деякими модифікаціями, які виникають з характеру латинської абетки:
Я,Ю,Є,Ї ->JA,JU,JE,JI
Кириличні йотовані літери передаються через JA, JU, JE, JІ. Правила вживання апострофа перед цими літерами не зміняються. jabluko, ljudy, nevid'jemnyj, jigha
ЙО, ЬО -> JO
Сполучення ЙО, ЬО зливаються в одне JO. його - joho, нього - njoho
У словах іншомовного походження кир. ЙО переходить в IO. Пор. УП (Український правопис, Київ, 1994), стор. 9, пар. 7 б.
серйозний - serioznyj, мільйон - milion (аналогічно як піонер, біологія, націоналіст)
Г -> Н
Г передається літерою Н, і виступає так в українських словах, як і в запозиченнях, які мають цей звук. (Дивися також розділ IV. Правила передавання слів іншомовного походження відносно до Українського правопису.)
pluh, holova, noha, Bohdan; Haaga, Hemingway, hall, hockey, hobby
Ґ ->G
Ґ передається літерою G. Виступає в українських, давньозапозичених і зукраїнізованих словах, а також іншомовного походження. Ця літера має ширше застосування аніж у кириличному Українському правописі щодо передавання слів іншомовного походження (детальніше розділ IV. Правила передавання слів Іншомовного походження відносно до Українського правопису).
leginj, ganok, gazda, gnit, graty, grunt, gvait, gryndgoly, camping, Haaga, Hamburg, argument
Ь ->J
М'який знак (Ь) передається за допомогою J. Увага: J сповнює подвійну функцію, залежно від позиції, яку займає у слові:
завжди означає м'який знак (Ь), якщо стоїть після приголосного; kinj - кінь, smertj, смерть
на початку слова і перед голосним відповідає кириличному Й
joho - його, bajdughe- байдуже
ПРАВИЛА ПЕРЕДАВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ
[ред.]Слова іншомовною походження записуються так, як в оригіналі (якщо запис окремого слова може справляти труднощі з прочитанням, то в публікаціях автор повинен подавати транскрипцію такого слова). Зукраїнізовані слова повсякденного вжитку пишуться за поданими нище правилами.
q [teta] -> Th
І так грецьку літеру в q [тета) передається через Th, а вимовляти її треба як [Т] (допускається вимова цього звука як [F], але мовець повинен виказувати послідовність: якщо [арифметика] то й [феатр] і [бібліофека]. Пор. УП, стор. 99. theatr [teatr], orthografija [orto-], bibliotheka [-teka]
G
Якщо йдеться про літеру і звук G (Ґ), то у давніх запозиченнях з грецької мови, а також у назвах країн, які мають українські модифікації та словах від них похідних, записуємо G, а читаємо [G] або [Н] залежно від регіонально-історичних традицій (Західня і Велика Україна). filologija [-gija||-huja], geografija [geogra-||ohra-], dyftong [-ong||-onh] fAnglija [anglijaijanhiija], Beljgija [beljgija || bcljbija]
Натомість у новіших запозиченнях з Інших мов треба обов'язково вимовляти [G] (протилежно до Українського правопису не допускається писати Г (Н) замість Ґ (G) у вище згаданих словах. Пор. УП, стор. 17.
gvardija, avangard, migracij a, Diego, Goethe, litiksemburg [ljuksemburg], Gdansk
Н
Протилежно до Українського правопису не передається звичайно літер G, Н через Г (Н), а деякі слова англійського походження через X. Ці літери передаються згідно з оригіналом. (Пор. УП, стор. 98.) gastroli,hall [hol],hobby [hobbi] (а не hootroli чи xol,xobi).
I
Літера I не переходить у J. Дивися вище пункт ЙО, ЬО, а також УП, стор. 100, пункт 5. а) 2), абзац другий.
серйозний - serioznyj (a ne aerjoznyj ) курйоз - kurioz (а не kurioz)
IE (HIE)
Початкове IE (HIE) пишеться згідно з оригіналом; вмовляється [ije, hije].
ierej, hieroglil, гієна - hiena
IE в середині слова після приголосного - аналогічно як у кирилиці (іє, 'е) переходить у IJE, 'JE.
орієнтальний - orijentaijnyj, дієта - dijeta ri'eca - p'jesa, об'єкт - ob'jekt, суб'єкт - sub'jekt, об'єктивний - ob'jektyvnyj
ІО, YO, JO -> JO
Початкові І0, YO, JO - педяються через JO.
jon, Jonichne more, Jordan, Josyp, jota
J
J пишеться як в оригіналі (залежно від мови оригіналу може читатися на різні способи). Пор. УП, стор. 99, пар. 90. jazz [dgaz], jury [ghuri], junta [xunta]
L -> L v LJ
У словах іншомовного походження, які містять в собі знак L, у залежності, чи він твердий чи м'який записуємо L або LJ. arsenal, internacional, formula, sociologij a, London, automobile, asfaijt, magistralj, poljarnyj, Ljubljana
Іншомовні сполучення LE читаємо твердо [LE] або м'яко [LJE] згідно з регіональною традицією.
bilet [bilct ||biljet],elektryka [elektryka||elje-], legenda [legend || lje-], lekcija [lekcija || lje-], telegraf [telegraf ||telje-]
AU, EU, OU (OW)
Дифтонги au, eu, OU (ow) пишуться і вимовляються як в оригіналі. Виняток становлять слова англійського походження з дифтонгом ow. Їх зукраїнізовані відповідники записуємо через 0V (V- це У нескладотворче). Hop. УП, стор. 102. automobiij, Europa, Feuerbach, -feuerverk, kiovn (clown)
ПРИМІТКА:
кир.АВ,АУ ->AU
Такі слова як автор, аудиторія записується за допомогою дифтонга AU -autor, audytorija. Такий спосіб написання подиктований тим, що під впливом російської мови українці неправильно читають кир. знак В там, де він позначує У нескладотворче; тобто замість вимовити слова автор, автобус [аутор, аутобус), вони вимовляють [афтор, афтобус], натомість слово аудиторія вимовляють ортоепічно.
autor (автор), auto (авто), autobus (автобус), audio (аудіо), audytorija (аудиторія)
МІЖНАРОДНІ СЛОВА такі ЯК: SERVICE, DIESEL, BUSINESS, IMAGE, SHOW, FOYER, HALL та ін. рекомендується записувати згідно з оригіналом.
ПРАВИЛА НАПИСАННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
[ред.]1.Власні назви іншомовного походження переважно записуємо і читаємо так, як в оригіналі.
Goethe, Einstein, Renault, Hemingway, London, Barcelona, Budapest, Edinburg, Argentina, Bratislava
2.Географічні назви, які в українській мові традиційно мають відмінне ніж в оригіналі звучання записуємо в зукраїнізованій формі. Parygh, Mjunxen , Videnj, Rym,Vatykan Varshava (і Varszawa), Tuljuza, Krakiv, Vatykan, Brazylija, Skandynavija, Kytaj ...
Увага: Власні назви українських місцевостей, що тепер знаходяться поза територією України записуємо так, якби вони були українськими (можна подати в дужках іншомовний запис). Peremyshli (Przemysl) , Rjashiv (Rzeszov) , Berestja (Brest), Voronigh, Sjanik (Sanok), Ljublyn (Lublin). (Прикметник від Перемишль -перемиський - peremysjkyj (а не перемишльський), пор, УП, стор. 205)
3. Кириличні назви інших мов передаємо згідно з засадами, які обов'язують їх правописи, а якщо їх не знаємо - то фонетично. rosijsjki: Moskva, St.-Petersburg, Vladivostok, Omsk, bilorusjki: Menjsk, Baranavichy, Vitebsk.
4. Прикметники від власних назв іншомовного походження творимо лише від тих слів, які передаються в зукраїнізованій формі, або фонетика даного слова є близькою українській.
paryzj kyj , berli.nsj kyj, rymsj kyj, edinburzj kyj , gvatemaijsjkyj (Gvatemaia), ruandisjkyj (Ruanda).
5. Орієнтальні власні назви записуємо за англійським зразком: Tokio, Mao Tse Tung, Kim ir Sen, Sony, Mitsubishi Hiroshima, Nagasaki, Kobayashi
ZAKINCHENNJA
[ред.]Pidsumovujuchy xochu skazaty, scho zaproponovana mnoju sxema peredavannja ukrajinsjkoji movy lalynkoju ne je tverdym zakonom, jakoho ne viljno lamaty. Treba pryznaty, scho vona daleko ne idealjna, ale ne je moghlyvym peredaty znak za znak kyrylycju na latynku. Pravopysnym gruntom, na jakomu ja spersja ukladajuchy cju transliteracij uj;
1. Ukiajinsjkyj pravopys z 1929 roku - pravopys sliv z literoju G, zbereghennja vymovy [Т] u slovax z grecjkoji movy, v jakyx vystupaje Th [teta], peredavainna inshomovnoho m'jakoho L cherez LJ, zbereghennja ghinochoho rodu u rjadi sliv inshomovnoho poxodgennja (rolja, kljasa, methoda, garderoba, etc.), peredavannja nimecjkoho El cherez AJ (majster, rajd). Dgerelo: Григорій Голоскевич, Правописний словник, Нью Йорк- Париж- Сидней-Торонто-Львів, 1994.
2. Ukrajinsjkyj pravopys, jakyj obov'jazuje teper v Ukrajini - peredavannja kyr. spoluchenj: ia, iy u slovax inshomovnoho poxodgeniija (матеріал, акваріум) takoghi cherez ia, n (material, akvarium). Dgerelo: Український правопис, Київ, 1994.
3. Vlasni innovaciji, jaki, na moju dumku, povynni znajtysja u latynsjkomu pravopysi, dijazbereghennja grafiky sliv inshomovnoho poxodgeinnja:
napysannja z G sliv grecjkoho poxodgennja ta nazv krajin, jaki u kyrylychnyx pravopysi peredajutjsja cherez Г (vymova moghe buty [G] abo [H]);
napysannja grecjkoji q [teta] cherezTh, a ne cherez Т chy F (isnujutj rozbighnosti u pravopysax emigradjnomu a teper obov'jazujuchomu v Ukrajini pro te, jak same peredavaly cej zvuk). Zapys Th viddaje latynsjku grafiku cjoho zvuka v inshyx movax (napr. nimecjkij chy anglijsjkij), ne nakydaje odnoznachno vymovy - natomistj proponovana vymova ochevydno [T];
napysannja kyr. ЙО u slovax inshomovnoho poxodgennja cherez IO;
napysannja vlasnyx nazv inshomovnoho poxodgennja zhidno z oryginalom. Pravopys inshomovnyx sliv, jaki ne je pojasneni v cjomu materiali rekomenduju provirjaty zhidno z PRAVOPYSNYM SLOVNYKOM Hryhorija Holoskevycha, a potim vghlyvajuchy sxemu transliteruvaly na latynku. Jakscho vynykajutj sumnivy,jak napysaly slovo inshomovnoho poxodgennja, proponuju zapysaty joho v oryginaijnij grafici.
Pravyia transliteraciji buly sformuljovani ljudynoju, jaka na schodenj vykorystovuje latynsjku abetku і tomu dija ukrajinsjkoho korystovacha, jakyj maje perevaghno kontakt lyshe z kyrylyceju, moghlyvo, ne vsi pravyia zrozumili і do spryjnjattja. Navitj u mene jak autora vynykajutj sumivy schodo peredavannja takyx chy inshyx kyrylychnyx sliv naukrajinsjku latynku, zokrema chy treba pysaty v misce grecjkoji q - Th chy moghe sprostyty ce lyshe do T. Druhym vaghlyvym pytannjam, na jake meni samomu vaghko daty vidpovidj je, chy latynsjke spoluchennja IE v seredyni slova peredavaty zhidno z oryginalom, chy (tak jak ja ostatochno zaproponuvav) prjamo transliteruvaty z kyrylyci u vyhijadi *JE, IJE. Pytannja vidkryte і torkajetjsja takyx sliv jak ОРІЄНТ (ORIJENT/ORIENT), ОБ'ЄКТ (OBMEKT/OBIEKT), etc.
Література
[ред.]- Богдан Сидор. Українська абетка на основі латини // Схід. 1997, № 8(15)
bsydor@Vela.filg.uj.edu.pl
Краків-Перемишль
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |