ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ
1.Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться...
| Ой, як болить моє серце, |
 |
2
|
А сльози не ллються!
| 2.Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
| Тільки тоді і полегша, |
|
2
|
Як нишком поплачу.
| 3.Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
| Хто щасливим був часочок, |
|
2
|
Повік не забуде.
| 4.Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
| Чи щаслива ж та билина, |
|
2
|
Що росте у полі?..
| 5.Що на полі, на пісочку,
Без роси, на сонці…
| Тяжко жити без милого |
|
2
|
І в своїй сторонці!
| 6.Де ти, милий, чорнобривий ?
Де ти? Озовися!
| Як я, бідна, тут горюю, |
|
2
|
Прийди, подивися!
| 7.Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
| Щоб побачив, як безтебе |
|
2
|
З горя висихаю.
|
8.До кого ж я пригорнуся,
І хто приголубить,
| Коли тепер нема того, |
|
2
|
Який мене любить?..
|
|
