Українська народна пісня/Віють вітри, віють буйні

◀ Ой, ти, дівчино зарученая

Українська народна пісня під ред. Андрія Хвилі Віють вітри, віють буйні

Де ти бродиш, моя доле ▶

• Інші версії цієї роботи див. Віють вітри, віють буйні

Київ: Держлітвидав, 1935

ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ

1.Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться...

Ой, як болить моє серце,	${\Big \}}$	2
А сльози не ллються!

2.Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,	${\Big \}}$	2
Як нишком поплачу.

3.Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде;

Хто щасливим був часочок,	${\Big \}}$	2
Повік не забуде.

4.Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі:

Чи щаслива ж та билина,	${\Big \}}$	2
Що росте у полі?..

5.Що на полі, на пісочку,

Без роси, на сонці…

Тяжко жити без милого	${\Big \}}$	2
І в своїй сторонці!

6.Де ти, милий, чорнобривий ?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,	${\Big \}}$	2
Прийди, подивися!

7.Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як безтебе	${\Big \}}$	2
З горя висихаю.

8.До кого ж я пригорнуся,
І хто приголубить,

Коли тепер нема того,	${\Big \}}$	2
Який мене любить?..

 (З оп. „ Наталка-Полтавка“)