|
ОЙ, ТИ, ДІВЧИНО ЗАРУЧЕНАЯ
1.„Ой, ти, дівчино зарученая,
Чого ж ти ходиш засмученая?“
„Ой, хожу, хожу засмученая —
Що не за тебе зарученая!“
2.„Ой, ти, дівчино, словами блудиш!
Сама не знаєш, кого ти любиш!“
„Ой, знаю, знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким жити маю!
3.Ой, знаю, знаю, із ким кохаюсь,
Тільки не знаю, з ким ізвінчаюсь.
Вийду на поле, гляну на море,
Сама я бачу, що мені горе.
4.Сама я бачу, чого я плачу :
Свого милого в вічі не бачу.
Буду стояти на тім камені,
Поки не прийде милий до мене.
5.Буду терпіти велику муку,
Поки не скаже : дай, серце, руку!
Вийду на поле на ту мураву,
Де я з миленьким мала забаву.
6.З ріжного цвіту вінки заплітала,
Біленьким личеньком всіх чарувала.
Ти присягався передо мною
Буть моїм мужем, а я жоною.
7.Не щира була присяга твоя,
Тепер не мій ти, а я не твоя.
Буду казати світу цілому,
Щоб він не вірив ніде й нікому.
8.Бо я самая теє зазнала,
Коли невірного вірно кохала.
Кого любила, той за дверима,
Кого не знала, мужем назвала!“
9. „Ой, ти, дівчино чарівниченько,
Причарувала моє серденько!“
„Якби ж ти так знав з сіней до хати,
Як я умію всіх чарувати.
10.У мене чароньки — чорні брівоньки,
Моя принада — сама молода.
У мене чароньки завжди готові —
Білеє личенько і чорні брови!“
|
