Українське мовознавство/1/Спостереження над словотворенням іменників жіночого роду із суфіксом -ість

◀ Об'єкт і предмет синтаксису

Українське мовознавство. Випуск 1 Спостереження над словотворенням іменників жіночого роду із суфіксом -ість (Марія Фащенко)

Словотворча характеристика українських іменників з кінцевим -о ▶

1973

СЛОВОТВІР

Кандидат філологічних наук
М. М. ФАЩЕНКО
(Одеський університет)

СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД СЛОВОТВОРЕННЯМ ІМЕННИКІВ ЖІНОЧОГО РОДУ ІЗ СУФІКСОМ -ІСТЬ

Шеститомний «Українсько-російський словник», на матеріалі якого робилися спостереження, засвідчує 3761 слово із кінцевим -ість^[1]. Лише у 21 випадку цей звуковий елемент належить до кореневої морфеми. Абсолютну ж більшість слів становлять іменники абстрактного значення із суфіксом -ість, утворені від різних основ. Саме окремі групи цих іменників і будуть об'єктом наших спостережень.

Серед суфіксів абстрактних іменників жіночого роду -ість (<-ость<*ostь) є найпродуктивнішим від спільнослов'янської доби і понині. Твірні основи названої групи імен різні і за семантикою, і за словотворчим оформленням.

Від дуже давніх якісних прикметників, які зараз вважаються непохідними, утворена порівняно невелика частина слів, десь близько 200, наприклад: блі́дість, м'я́кість, мо́лодість, тве́рдість, нетве́рдість, чу́жість, ску́пість, ту́пість, си́рість, гу́стість, свя́тість та ін.

В українській мові відсутні потенціальні можливості для віникнення непохідних прикметників на рідномовному грунті, тому іменників з абстрактним значенням, утворених від безафіксних основ, небагато. Однак за аналогією до існуючих іменників цього типу творяться нові. Наприклад, на основі прикметників триєдиний, дволикий, засвідчених словником, виникли іменники триєди́ність, дволи́кість^[2], які функціонують поки що як оказіоналізми. Індивідуально-авторськими ж утвореннями є іменники мно́гість, о́дність, нічо́гість^[3], прикметникові твірні основи яких, звичайно, не подаються словником, бо вони виникли на основі слів інших лексико-граматичних категорій — субстантивованого прикметника многі, числівника один та займенника ніщо — за аналогією до субстантивів із атрибутивною твірною основою.

Отже, абстрактні іменники на -ість творяться і від безафіксних онов, які не мають якісного значення; ознака якісності виникає у процесі творення іменника - мно́гість, о́дність, нічо́гість.

Суфіксальні твірні основи іменників аналізованої лексико-граматичної категорії: дуже різноманітні за оформленням, в їх складі виявлено понад 30 прикметникових суфіксів.

Найчисленніша група слів - це іменники, утворені від прикметників на -н-. Таких утворень 2361. Прикметники з основою на -н- різноманітні за семантикою, а також за структурою, вони легко виражають якісні і відносні значення, легко поєднуються із рядом словотворчих суфіксів. Це одна із причин їх участі у творенні субстантивів на -ість. Потреба в утворенні іменників з абстрактним значенням є другою причиною, яка зумовлює участь майже всіх відсубстантивних та віддієслівних прикметників на -н- у словотворенні названих слів. Наприклад: неба́жаність, заде́ржаність, зв'я́заність, засми́каність, роздрі́бнюваність, хи́бність тощо.

Можна з певністю твердити, що в українській мові йде інтенсивний процес творення слів з абстрактним значенням від прикметників різного походження та дієприкметників із суфіксами -н, -ен- або за аналогіею до подібних утворень. Навіть принагідний добір дає такий цікавий матеріал з художньої літератури: безпоми́льність, невси́тність, безшеле́сність, животво́рність, незни́кність, заплю́щеність, безтриво́жність і навіть бджоли́ність^[4].

У процес творення абстрактних іменників включаються відносні прикметники на -н-, пабуваючи якісного значення у словниковому чи в контекстуальному вживанні. «Шляхом утворення імен на -ість (рос. -ость. — М. Ф.) від основ таких прикметників ніби здійснювались потенціальні можливості переходу їх в розряд якісних»^[5].

Іменники від основ на -н- послідовно зберігають наголос твірного слова.

Від прикметників із суфіксами -а́нн- (-я́нн-), -е́нн-, завдяки усобливостям їх семантики, легко творяться іменники на -ість. У словнику зафіксовано 26 субстантивів, які послідовно зберігають наголос твірної основи: пізнва́нність, непізнава́нність, невблага́нність, недоторка́нність, здола́нність, нездола́нність, неподола́нність, нужде́нність, спале́нність тощо. Потреба у вираженні перебільшеної ознаки, у характеристиці надмірної якості спонукає до утворення нових слів на основі існуючих у загальномовному вживанні прикметників відповідної семантики і структури чи за аналогією. Наприклад: несосвіте́нність (несосвіте́нний ― фіксується словником), незнище́нність (відповідного прикметника словник не подає)^[6].

Від основ із суфіксом -л- дієприкметникового і загалом дієслівного походження утворено в українській мові 160 імен на -ість з наголосом на тому ж передостанньому складі, як і в твірному слові: сти́глість, трива́лість, скорости́глість, занепа́лість, окамені́лість, застарі́лість, прілість та ін. Відхиленнями є ви́вітрілість, ви́пуклість, де наголошується префікс, як і в однокореневих утвореннях: ви́вітрілий, ви́вітритися, ви́вітрити; ви́пуклий, ви́пукло.

Дієприкметникові основи на -л- легко сполучаються із суфіксом -ість, утворюючи іменники із значенням процесуальноякісної характеристики. Очевидно, усі дієприкметникові форми цього типу потенціально можуть бути твірними основами іменників на -ість. Зокрема, наприклад, художня література подає зітлі́лість, зболі́лість, очужі́лість, прига́слість як закономірні утворення на основі активних дієлирикметників минулого часу зітлілий, зболілий, очужілий, пригаслий^[7]. Навіть зустрічається збаранілість ― індивідуально-авторське утворення, закономірне в ряду оказіоналізмів збараніти — збаранілий — збаранілість^[8].

Суфікс -ськ (-цьк) служить для творення від іменникових основ відносних прикметників із значенням «властивий (або палежний) тому, що позначене основою твірного іменника»^[9]. Семантика таких прикметників не сприяє творенню від них іменників з абстрактним значенням на -ість.

У ряді досліджень з російського мовознавства висловлена думка, що у процес творення іменників з абстрактним значенням із суфіксом -ість (-ость) втягується все більше прикметників відносних із суфіксом -ськ- (ск-). «У сучасній мові прикметники на «ск-ий» починають брати участь у створенні іменників на -ость із значенням абстрактної якості. Якщо раніше було неможливим творення слів на -ость від прикметників із суфіксом -ск- і його похідними (виняток становили детскость, светскость, зверскость), то тепер появляються індивідуальні утворення типу женскость, мальчишескость, простецкость, советскость та ін»^[10].

Особливості цього процесу пояснюються змінами у семантиці прикметника, тобто тим, що у прикметниках із суфіксом -ск- розвивалися якісні значення на основі розширення значення приналежності (особі чи колективу), узагальнено-якісного переосмислення його в значення властивості. Значно рідше якісність розвивалася у прикметниках, утворених від іменників, що є назвами неістот (наприклад, адский, райский, светский). З розвитком якісних значень прикметники на -ский набули зрідка реалізованої можливості утворювати абстрактні іменники із суфіксом -ость (типу детскость, светскость, зверскость, людскость) і короткі форми^[11].

Вище викладені міркування є слушними і для відповідної лексико-граматичної категорії іменників української мови «Українсько-російський словник» фіксує 11 таких утворень: грома́дськість, лю́дськість, нелю́дськість, товари́ськість, нетовари́ськість, громадя́нськість, сві́тськість, старосві́тськість, пло́тськість, хва́цькість, молоде́цькість. Прикметники громадський, людський, нелюдський, товариський, нетовариський та ін., напевне, розширили свою семантику, набули здатності до переносного вживання, тому і стали твірними основами абстрактних імен.

Наголос у субстантивах, як і в атрибутивних твірних основах, на останньому складі кореневої морфеми або на суфіксі.

Прикметники на -ов, -ий становлять собою групу слів, різноманітну за семантикою i словотворчими можливостями. Продуктивність цих твірних основ зросла у процесі розвитку мови і зараз займає своєрідне місце у словотворчому процесі. М. А. Бакіна, досліджуючи особливості російського словотвору, приходить до висновку, що оскільки прикметника на -ов, -ый у переважній більшості є похідними від іменників з конкретним предметним значенням, вони мають яскраво виражене значення відносності, яке й перешкоджає їх участі у словотворенні. Можливість появи в сучасній російській мові групи слів (дуже невеликої, на думку дослідниці) типу жанровость, классовость, кумачовость, лозунговость, плановость тощо пояснюється тим, що ряд прикметників втрачає своє первинне відносне значення і розвиває якісне значення^[12].

У мовознавстві існує й дещо інша думка з приводу продуктивності цих основ. В. П. Даниленко переконливо твердить, що російські іменники на -ость від прикметників на -ов, -ый у сучасній мові не є поодинокими і не сприймаються як незвичайні, хоч до недавнього часу вони були рідкістю. Саме термінологічне словотворення, для якого відносність значення прикметника не є перешкодою, вивело основи прикметників на -ов, -ый з резерву в число продуктивних. І далі. Наявність численних термінологічних і нетермінологічних утворень типу сезонность, товарность, сборность тощо дає можливість говорити, що якісність твірної основи не є в сучасній літературній мові неодмінною умовою творення імен із суфіксом -ость. Для термінологічного ж словотворення похідні на -ость від основ відносних прикметників, які не розвинули якісних відтінків значення, є особливо характерними. Якісність утворюється уже в самому абстрактному імені на -ость^[13].

Спостереження В. П. Даниленка цілком підтверджуються матеріалами української мови. Словник дає такі дані для узагальнення.

Іменників на -ість від прикметників на -ов, -ий зафіксовано понад 90. Більша частина із них походить від прикметників виразно відносного значення: особо́вість, черго́вість, односкладо́вість, обрядо́вість, спадко́вість, зразко́вість, святко́вість тощо. Однак у семантиці прикметників прибутковий, дріб'язковий, нервовий, терміновий, науковий, принциповий та ін., від яких походять іменники прибутко́вість, дріб'язко́вість, нерво́вість, терміно́вість, науко́вість тощо, є елемент якісний, вони можуть виражати змінну ознаку. Творення абстрактних іменників від таких прикметників явище закономірне. Наявність у словнику порівняно нових слів: цукро́вість, кла́совість, нарисо́вість, ка́стовість, ма́совість, доце́нтровість, пла́новість тощо — свідчить про перспективність цього словотворчого типу в галузі термінологічного й нетермінологічого словотворення. У словах цієї групи послідовно зберігається наголос твірної основи.

Здійснені спостереження дають підстави для окремих висновків.

Словотворчий тип абстрактних іменників на -ість є одним із найпродуктивніших у сучасній мові. Потреба в утворенні абстрактних іменників із значенням властивості, якості у загальномовному вживанні та зростаючі потреби термінологічного словотворення зумовлюють зміни у складі твірних основ цих імен. Як твірні основи все частіше виступають відносні прикметники. Окремі групи із них, набуваючи якісного значення, закономірно включаються у процес творення абстрактніх імен на -ість. Часто якісність як ознака виникає не в прикметнику, що є твірною основою (такого прикметника може і не бути), а в процесі творення іменника з суфіксом -ість. Потенціальна якісність відносних прикметників реалізується у процесі творення іменників на -ість із субстантивним значенням абстрактності.

Використання основ відносних прикметників у процесі твореннія імен із суфіксом -ість є новим фактом у сучасній мові^[14].

Щодо наголошення досліджуваних імені, то виявляється така закономірність. Абсолютна більшість — 3619 із загальної кількості 3761 — зберігає наголос твірної основи. Лише у 142 випадках наголос зміщується, майже завжди із флексії твірного прикметника переходить на останній склад кореневої морфеми похідного іменника.

ЛІТЕРАТУРА

——————

1. Тут і далі нідрахунки здійснено за «Інверсійним словником української мови», укладенім за редакцією проф. С. П. Бевзенка на основі «Українсько-російського словника». Перший випуск цього словника вийшов у Одесі в 1971 р., а повний машинописний текст зберігається на кафедрі української мови Одеського університету.
2. Наприклад: «Триєдиність». ― А. Малишко, Синій літопис. Лірика, К., «Радянський письменник», 1968, стор. 66; «І там, без прокльону, без дурної хвальби і лихої дволикості, простеляла земля скатерки із нейлону та із вічності теж». — Там же, стор 68.
3. Наприклад: «Многосте світу, тяжка і буденна, Односте світу, метка й навіжена, Дикосте світу, вертка й монотонна, Лагодо світу з божого лона». ― І. Драч, Оскарження Івана Гонти. ― «Вітчизна», 1966, № 12, стор. 4; «Вперше тоді за війну Колосовському захотілося бути вбитим Стати нічим, зникнути, перейти внічогість». — О. Гончар, Циклон. — «Вітчизна», 1970, № 4, стор. 93.
4. Наприклад: «Тільки товща броні, тільки безпомильність, тільки невпинний рух уперед». — Ю. Мушкетик Жорстоке милосердя. — «Вітчизна», 1972, № 3, стор. 96; «Іхня тулість, нещадність, одвічна жадібність і невситність, які витисли звичайні людські почуття». — Там же, стор. 26; «Над селом теж безгоміння й безшелесність». — Там же, стор. 52; «…Бо ти все та ж в своєму диві, у животворності своїй». — А. Малишко, Синій літопис, К., «Радянський письменник», 1968, стор. 57; «Може, в цім почутті незникності якраз і виявляє себе потаємна сила життя, відлита деким у форму вищої космічної реальності?» — О. Гончар, Циклон. — «Вітчизна», 1970, № 4, стор. 77; «А під ваплющеністю вій, у фільмах уяви―буйно сніги хурделять, і люди крокують у масках…». ― Там же, стор. 34; «Море шаліє, прибій стугонить, бетон, поламаний штормами, лежить всюди навалом, а над усім цим у цілковитій безтривожності, з своїми думками якимись щоранку броде, бовтаючи портфеликом, юна людина». — Там же, стор. 21; «Повітня світиться, ряхтить, і бджолиність золота гуде в ньому». — Там же, стор. 17.
5. В. Н. Хохлачева, Изменения в системе словообразования существительных. ― «Очерки по исторической грамматике русского литературного языка 19 века. Изменения в словообразования и формах существительного и прилагательного», М., «Наука», 1964 стор. 109.
6. Наприклад: «Либонь, тому, що сам упевняв її в несосвітенності того, а може, що був сповнений якоїсь сили, якоїсь несхитної твердості й чистої, незнищенної душевної жаги», ― Ю. Мушкетик, Жорстоке милосердя, стор. 46; «А вам треба наголосити на основній конфронтації сил, адже не лірична лінія, а головна боротьба незжиренностей ― це контрапункт фільму, його ручній, його двигун». ― О. Гончар, Циклон, стор. 112.
7. Наприклад: «Переточена мурашнею вітлілість — то було все, що зосталось від Йони», — О. Гончар, Циклон, стор. 62; «Зболілість, здається, навіть образа враз налилася в тих ще розсяяних відданістю юних очах…». ― Там же, стор. 129. «Тепер все частіше очі несуть надвечірню пригаслість». — Там же, стор. 129; «Ненавиджу власне безсилля і цю очужілість, яка не віщує добра». ― Там же, стор. 27.
8. «Купцеві прокльон й погрози, оратаєве захоплення, охоронцева збаранілість ― ніщь не обходило, видно, цього чоловіка…». — П. Загребельний, Первоміст, К., «Радянський письменник», 1972, стор. 24.
9. «Сучасна українська літературна мова». Морфологія. За загальною редакцією акад. АН УРСР І. К. Білодіда, К., «Наукова думка», 1969, стор. 204.
10. М. А. Бакина, Имена прилагательные как производящие основы современного словообразования. — «Развитие словообразования современного русского языка», М., «Наука», 1966, стор. 66.
11. Див.: «Очерки по исторической грамматике русского литературного языка XIX века. Изменения в словообразовании и формах существительного и прилагательного», М., 1964, стор. 348.
12. М. А. Бакина, названа праця, стор. 67-68.
13. Див.: «Словообразование современного русского литературного языка», М., «Наука», 1968, стор. 137—138.
14. Див.: «Словообразование современного русского литературного языка», стор. 137.