Українське мовознавство/11/Неоднослівні дієслівні номінанти в літературно-критичних статтях І. Я. Франка

◀ Деякі особливості афективного суфіксального словотворення іменників у мові українських народних ліричних пісень

Українське мовознавство. Випуск 11 Неоднослівні дієслівні номінанти в літературно-критичних статтях І. Я. Франка (В. С. Сидорець)

Функціонально-стилістичні властивості фразеологізмів у художній прозі І. Франка ▶

1983

В. С. Сидорець, канд. філол. наук,
Мозир. пед. ін-т

 

НЕОДНОСЛІВНІ ДІЄСЛІВНІ НОМІНАНТИ В ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНИХ СТАТТЯХ І. Я. ФРАНКА

 

Творча спадщина І.Я.Франка ― невичерпне джерело для різних наукових досліджень. Мовна практика Великого Каменяра, яка увібрала в себе кращі набутки української літературної традиції, збагачує нас і сьогодні, застерігає від стилістичних "зайвостей" в нашому мовленні, дає приклад дбайливого ставлення до використання кожної фрази, кожного слова. Цікавим у цьому відношенні є вкивання в мові I.Я.Франка неоднослівних дієслівних номінантів ― конструкцій типу брати участь, вести дискусію, мати розгін.

Як і в багатьох інших мовах, наявність цих одиниць в українській мові зумовлена потребами її системи. Неоднослівні номінанти ― специфічний спосіб передачі дії. В них делексикалізований дієслівний компонент, який втратив певною мірою зв'язок з денотатом, нагадує функцію форманта похідного слова, а абстрактний іменник ― сенсовий центр номінанта ― фушкцію основи. Тому частини номінанта реалізують тільки один денотат ― дію за характером змісту абстрактного іменника: вести діалог, мати віру, проводити експеримент і т.д.

У процесі становлення стилів української дітературної мови ― офіційно-ділового, літературно-публіцистичного та наукавого ― неоднослівні дієслівні помінанти з делексикалізованим компонентом набули значного поширення і зараз складають в її лексичній системі досить багатий запас. Він продовнує активно поповнюватися номінантами, що утворюються за моделями, запозиченими дериваційним /словотвірним/ механізмом мови у синтаксису: піддавати /денатурації, пасивації, психоторапії/, робити /віраж, ін'єкцію, монтаж/ та ін.

Важливі структурно-сансові функції виконують неоднослівні дієслівні номінанти в літературно-критичних статтях І.Я.Франка. Серед них розповсюджені такі номінанти, які є єдиним засобом фіксації дії: "…він виявляє стільки далекоглядності та скептицизму, що не може прийти до жодної партії"; "Знаючи дійсне життя, спосіб думання і бажання селянства дуже мало, Конопницька… часто замість реальних малюнків дає нам риторику"; "…навіть коли /Макбет. - В.С./ мав яку участь у замордуванню Дункана, то після тодішніх эвичаїв був до сього вповні управнений та навіть зобов'язаний законом про криваву помсту"; "Загалом Шекспір з незрівняним майстерством зумів тут у своїй мові надати той понурий, бурливий, дикий колорит, яким визначається подія трагедії і вся сценарія її ― Шотландія"; "Історія Глостера й його синів творить немов ревонано, доповнення історії Ліра і його дочок".

Активно використовує І.Я.Франко неоднослівні номінанти, які на дериваційному рівні істотно доповнюють опозицію зворотність — незворотність дієслів. Так, словотвірний механізм не “випрацював” дієслова дозволитися із значенням пасивного стану дії. Це значення реалізує номінант одержати дозвіл. Наприклад: “По смерті свойого вітця, Герцен одержав дозвіл виїхати за границю і, покинувши Росію в січні 1847 р., не повернув до неї вже ніколи”. Навпаки, дієслово надіятися не має незворотного відповідника надіяти, а також не має значення доконаного виду. На допомогу приходить номінант додати надії: “Він чув у собі силу, а успіх “Терези Ракен” додав йому надії і вказав, де є властива дорога для його таланту”.

Письменник звертається до неоднослівних дієслівних номінантів, коли йому необхідно точніше підкреслити міру значимості тієї чи іншої дії. Так, номінанти виробити відповідь, доконати перекладу виражають більш інтенсивний спосіб дії в порівнянні з дієсловами відповісти, перакласти: “Щоб виробити собі ясну відповідь на сі питання, треба поперед усього знати, коли і серед яких обставин була написана ся драма”; “Характерне для Совінського також те, що він одинокий з поляків доконав перекладу Шевченкових “Гайдамаків” і видав його з першою студією про нашого Кобзаря”. Менш інтенсивний, ніж у дієслів переважати, доказувати спосіб дії з відтінком тривалості передають номінанти брати перевагу, давати докази: “Всевладний Цезар, славний побідами і генієм, старіється, сонце його генія померкло, перевагу беруть людські слабості: пиха, зарозузмілість, забобонність і впертість”; “Амлет дає в Англії докази свойого надзвичайного розуму, жениться з королівською дочкою”.

Номінанти дійти до просвітлення, довести до настрою використуються І. Франком замість дієслів просвітитися, настроїти з метою зробити сильніший акцент за результативності дії: “Інші, більш грубошкірі слов'яни потребують довгих літ, щоб дійти до такого просвітлення, а багато, багато їх не доходить до нього й зовсім ніколи”; “Ми знаємо, що довело молодого поета до такого настрою”.

Нерідко з літературно-критичних статтях І.Франка неоднослівні номінанти заповнюють “вакуумні” місця в опозиції доконаний-недоконаний вид дієслова. Так, наприклад, дієслово подорожувати має тільки значення недоконаного виду, а номінант відбувати подорож — і недоконаного, і доконаного (відбувати подорож): “В маю відбув Гавлічек подорож до Галичини і Загребу, щоб позискати поляків і сербо-хорватів для прислання делегатів на перший слов'янський з'їзд до Праги”.

В літературно-критичних статтях І. Я. Франка досить велика група неоднослівних номінантів з делексикалізованим компонентом, які не є єдиним засобом фіксації дії, а мають в системі української мови синонімічні відповідності серед дієслів: вести боротьбу — боротися, вести конспірацію — конспіруватися, давати (дати) малюнок — малювати (намалювати), доводити (довести) до розрухів — розрушувати (розрушити), творити (створити) синтез — синтезувати (синтезуватися) і інші. Вони теж необхідні структурно-смислові елементи контексту. Наприклад: “По збомбардуванню Відня, бачачи, що реакція бере верх, і стративши надію на успіх австрійського парламентаризму, Гавлічек… зложив мандат і вернув до редакційного столика, щоб далі вести одиноку важку боротьбу зброєю духа”; “…Кент веде якусь широко розгалужену конспірацію, порозумлівається з французами і з англійськими дворянами…”; “При тім же в його поглядах знов під впливом життєвого досвіду, ненастанних студій і розважань доконувався новий зворот: первісний песимізм і пізніший суб'єктивний оптимізм зливалися в одно, творили вищий синтез, котрий поет означив словом гуманізм”.

Відзначені номінанти не можна замінити відповідними синонімічними дієсловами. Загальною для всіх трьох прикладів причиною є те, що утворені від прикметників прислівники одиноко, важко, розгалужено, вище не контактують по сенсу з дієсловами боротися, конспіруватися, синтезуватися. Крім цього, в другому прикладі дериваційні модифікації прикметника “заважає” прислівник широко, залежний компонент ад'єктивного словосполучення: утворення прислівника розгалужено призвело б до страти логічного сенсового зв'язку із словом широко. В третьому прикладі вживання номінанта пітримує підрядне речення “котрий поет означив словом гуманізм”, яке розкриває, деталізує значення іменника синтез — семантичного центру номінанта.

В реченні “Завдяки деяким нерозважливим полякам та росіянинові Бакунінові таки вдалося довести до розрухів” неоднослівний номінант — самодостатній по своєму значенню, не вимагає додатка, а дієслово розрушити обов'язково вимагає його.

У своїй більшості неоднослівні номінанти з делексикалізованим компонентом належать до книжного стилю мовлення. Тому зрозуміло, чому Франко вживає не дієслово намалювати з розмовний відтінком, а номінант дати малюнок в наступному реченні: ”В Клеопатрі дав нам Шекспір малюнок жінки з безмірно скомплікованою психікою”.

Наведені приклади потверджують думку про чітку архітектоніку Франкової фрази, про доцільність в ній кожного елемента.

Вивчення мовних особливостей літературно-критичних статей І. Я. Франка тільки починається. Результати такого вивчення дадуть можливість вирішити питання про внесок Франка в формування літературно-публіцистичного стилю.

Додана до редколегії 22.04.82