Український співаник/Журо-ж моя журо

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український співаник
Бурлацькі
Журо-ж моя журо…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Журо-ж моя журо,
То то-с ми й журила,
Що-с мя й молодого
З білих ніг звалила.


А я тії журі
Та не піддаю ся.
Піду до коршмоньки
Горівки напю ся.

Прийшов я до коршми,
Кинув на стіл шапку:
Молода шинкарко,
Дай горівки кварту:

Дай єдну, другую
А потім третую.
Як си й поміркую,
Випю четвертую.

Братя ж мої братя,
Горівонька пє ся,
Коло мого серця
Гадинонька вє ся.

Бо то та гадина
Всьо поле злазила,
Коло мого серця
Гнїздо си встелила.

Встелила си гнїздо,
Схоче й зимувати,
Прийдесь молодому
З жалю умирати.

А й іди нетяго,
А й іди до дому,
Та звари вечеру
Менї молодому!

Прийшов я до дому,
Смітє по колїна
А моя нетяга
Лежить як відміна.


Прийшов я до дому,
Вечера при огни,
А моя нетяга
На постели стогне.

А вставай нетяго,
Давай обідати,
Скоро по обідї
Підем жито жати.

“Голова мя болить
Тай в боку мя коле,
Він віри не дає,
Каже ми йти в поле”.

Ой мав я нетяго,
Воли і корови,
Всьо пішло нетяго
На тоті дохтори.

Ой мав я нетяго
Стіжки й оборожки,
Всьо пішло нетяго
На тоті ворожки.