Український співаник/Засвистали козаченьки

Український співаник
Козацькі
Засвистали козаченьки…

• Інші версії цієї роботи див. Засвистали козаченьки

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Засвистали козаченьки
В похід з полуночи;
Заплакала Марусенька
Свої чорні очи.

“Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не жури ся,
А за свого миленького
Богу помоли ся”.

Стоїть місяць над горою,
Та сонця не має,
Мати сина в дороженьку,
Слезно провожає.

“Пращай милий, мій синочку!
Та не забавляй ся!
За чотири недїленьки
До дому вертай ся!”

“Ой рад би я матусенько
Скорійше вернуть ся —
Та вже щось мій вороненький
В воротах піткнув ся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Приймиж мою Марусеньку
За свою дитину!

Прийми її матусенько
Всї ми в Божій воли,
Бо хто знає, чи жив вернусь
Чи ляжу на поли?

Ой не плачте, не журіть ся
В тугу не вдавайтесь,

Заграв кінь мій вороненький
Назад сподївайтесь”.