Нумо братя, поки час
Закладаймо Сїч у нас!
Щоб і з нашого села
Всяка нужда утекла!
Щоб з села, щоб з села
Всяка нужда утекла!
Бо найкраща нинї річ
Закладати всюди Сїч,
Перед нею має страх
Хитрий звір і гордий птах.
Ах, ах, ах, має страх
Хитрий звір і гордий птах!
Сїч нам силу тїла дасть,
В своїй хатї свою власть,
На погибель ворогам
А на славу Русинам!
Ой, нам, нам! Ой нам, нам!
Невмиручим Русинам!
Сїч хоронить: від вогню
Руську хату і сїмю,
І рознесе світла луч
Від Карпат аж поза Збруч.
Світла луч, світла луч,
Від Карпат аж поза Збруч!
Сїч розжене темноту,
Запануєм там і ту,
Як лиш єдність злучить нас,
То настане волї час.
Бо вже час! Бо вже час,
Щоб настала воля в нас!
В нас є сила, лише спить,
Натерпілись ми досить:
Пробудїм ю з сего сну,
А поборем всю біду!
Ой ду, ду! Ой ду, ду!
А поборем всю біду!
Най нас згорне всїх любов
Під Сїчову хурогов!
З нею підем і в огень
В темну нічку, в білий день!
Гень, гень, гень! І в огень!
В темну нічку, в білий день!
|
