Український співаник/Пропала надїя, забило ся серце
| ◀ Ой летїла горлиця через сад | Український співаник Любовні Пропала надїя, забило ся серце… |
Одна гора високая ▶ |
|
Пропала надїя забило ся серце,
Заплакали очи мої.
Любив я дївчину, тай та ся змінила,
Ой, горенько в світі менї.
Як биж вона знала любов мою щиру,
Вонаб не кидала мене,
Любилаб, кохала як мати дитину,
Ще й серце б віддала своє.
А то десь далеко з другим ти жартуєш,
За мене забула зовсїм,
А я сиротина сижу та сумую,
Не сплю і нїчого не їм.
Як би вона знала, що сонце без неї
Не світить менї, як другим,
Вонаб спамяталась, мене полюбилаб,
Щасливі булиб ми зовсїм.
Як би вона знала, що в світі без неї
Нема чого жити минї,
Вонаб не цуралась мене бідолахи,
І кинулаб жарти свої.
Тепер все пропало, течуть з очий сльози,
І серце щемить, та болить,
Піду утоплю ся в широкій криницї,
Не буду я більше вже жить.
Або як повішусь на тій гиллячинї,
Що в неї в садочку росте,
Умру я, нещасний, за тебе, дївчино,
І гріх тобі буде за те.