Українські Січові Стрільці 1914-1920/Українські Січові Стрільці

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські Січові Стрільці 1914-1920/Українські Січові Стрільці
Українські Січові Стрільці
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Збережено особливості правопису часу видання книги

Саме в дні 28-го червня 1914 р. тоді, коли український нарід у Львові маніфестував свою силу та осяги, в Сараєві погиб австрійський наслідник престола. За місяць знялась над Европою воєнна хуртовина, почалася світова війна. 28-го липня виповістила Австрія війну Сербії, 5-го серпня Росія Австрії.

Дня 30-го липня зложили львівські стрілецькі організації спільний Комітет з участю д-ра Старосольського, Чмоли, Гаврилка, Степанівної. 2-го серпня українські політичні партії обєдналися в Головну Українську Раду з метою вести на час війни однозгідну політику. Головна Українська Рада, як найвища установа краю перебрала у свої руки також організацію українського війська. Для цього установлено Українську Бщйщву Управу під кермою д-ра К. Трильовського. У склад У.Б.У. увійшли: д-р М. Волошин, М. Геник, С. Горук, Д. Катамай, Т. Рожанковський, В. Темницький та д-р С. Шухевич

На бажання У.Б,У, австійська військова влада згодилася з дієвої армії для потреб Українського Легіону 100 старшин українців, одначе вдалося звільнити лише 16 старшин та кількох підстаршин. Зі старшин приділено до легіону Т. Рожанковського, М. Галущинського, д-ра М. Волошина, д-ра К. Бірецького, С. Горука, Г. Коссака, д-ра Н. Гірняка, д-ра Томачівського, Р. Дудинського, Е. Коника та В. Дідушка; з аспірантів на старшин та підстаршин д-ра Новаківського, О. Семенюка, Я. Струхманчука, Д. Вітовського, О. Будзиновського та К. Гутковського.

Боєва управа видала спільно з Головною Українськогю Радою дня 6-го серпня 1914 р. зазив до українського народу зголошуватисяв ряди У.С.С. Та вже за кілька днів перед появою цього зазиву зголошувались добровольці з цілого краю. Для побору добровольців покликано повітові та громадські комітети. Добровольці прибули абопросто до Львова, або збиралися при повітових комітетах. Заворушилась молодь Галичини, масовозголошуючись до служби в українському війську. У Львові приміщувано добровольців в Академічному Домі та бурсах Українського Педагогічного Товариства, дяківській при вул. Скарги, в бурсі Народного Дому при вул. Курковій і в самому Народному Домі.

На заклик Головної Української Ради та Боєвої Управи відгукнувся весь нарід. Щедро посипались жертви на українське військов грошах, дорогоцінностях і натурі. Дарунки складали всі, багаті й бідні, інтилігенти, урядовці, робітники й селяни. Навіть австрійські ополченці, що стояли вже під крісом, посилдали свої дрібні лепти. Посилали їх громадно цілі села. Наприклад громада Грибовичі Великі, що розвязала всебе читальню Качковського, зложила при тій нагоді 742 корон, Підберізці 174, Дідилів 184 і 3 мішки білля. Село Гаї коло Львова, в якому стояла сотня Чмоли, харчувало стрільців цілий місяць даром. Робітники фабрики тютюну у Винниках жертвували 174 крон. Повіти удержували власним коштом всіх добровольців у збірних станціях.

Першим відділом, що повстав з львівських добровольців була сотня І. Чмоли. Вона відійшла зараз після формування до села Гаїв коло Львова, де простояла до 28-го серпня. Дальше сформувалися сотні В. Дідушка, О. Семенюка та інші. Сотні, зібрані у Львові, зведено у два куріні. Першим командував Дмитро Виговський, другим Ераст Коник. Швидко почалася військова наука та вправи.

В початках організації та праці Українські Січові Стрільці були здані лише на власні матеріальні засоби та на власних людей. Тому не диво, що саме в початках траплялися чималі недостачі та похибки.

Супроти українського народу Австрія вела завсіди двобічну політику. Цю тактику вона задержала й у відношені до Українського Легіону. Австрійський державний уряд дав щоправда дозвіл на організацію окремої української формації, та рівночасно не піддержував її. Деякі плани австрійського командування вказували радше на те, щоіснування Українського Легіону є для нього не на руку і наприклад план висилки тисячки невишколених і неозброєних українських добровольців зі Львова поза лінію Почаїв-Радивилів-Збруч міг легко привести до ліквідації У.С.С. у самих початках. Але тому плянові спротивився рішуче перший комендант У.С.С. Теодор Рожанковський і таким чином урятував Легіон від вчасної заглади. Саме ця подія привела до резигнації Т. Рожанковського. Боєва Управа призначила на його місце запасного австрійського старшину М. Галущинського, б. директора гімназії в Рогатині. Та заки стягнено М. Галущинського в австрійській армії, австрійське командування віддало провід У.С.С. чужинцеві, полковнику кінноти Молікові.