Українські твори/Гай та сокири
| ◀ Сонце та вітер | Українські твори Українські приказки Гай та сокири |
Віл ▶ |
|
ГАЙ ТА СОКИРИ.
По Гаю темному туга велика ходить:
Сокири й топори затіяли війну,
Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить.
Війна ця навела на дерево суму̀;
Дуби задумались, осики затремтіли,
І клен гнучкий, і в'яз із лиха вниз нагнувсь.
Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли,
І дуб найстарший усміхнувсь.
„Не бійтесь!“ він гукнув: „того я і жахався,
Як з топорищами ці навісні прийдуть,
Аж дерев'яний рід заліза відцурався!
Без дерева вони сами нас та не втнуть.
От-то було б… але — нехай йому аби-що,
Як би з Сокирами прийшли і топорища —
Тоді то був би нам капут“.
І справді, скільки тут Сокири ни бряжчали,
Ні дубчика, ні липки не зтяли,
І тільки де-не-де що кору пописали,
Да і до-дому з тим пішли.