Українські твори/Мірошник
| ◀ Злий кінь | Українські твори Українські приказки Мірошник |
Вовк і огонь ▶ |
|
На річечці якійсь маленькій
Стояв собі млинок, і в нім Мірошник жив.
Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький;
Раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів,
І хліба вистачав хазяїну чимало.
Коли ни забредеш к Мірошнику, бувало,
У його є і хліб, і сіль, і сало,
Чи то в скоромний день — із маслом буханці,
Книші, вареники і всякі лагоминки;
У п'ятницю — просіл, з олією блинці,
Пампушки з часником, гречаники, стовпці.
Обідать він, було, не сяде без горілки,
А в празник піднесе і чарку калганівки:
Мірошник паном діло жив.
І треба ж, на біду, позаторішню весну
Його лихий поніс чогось за Десну.
Хоч не багацько проходив,
Зате багато бачив світа:
Побачив він, як Сейм, мов бішений, шумів,
І як Десна ревла несамовита,
Мабуть, ворочавши не п'ятьдесят млинів.
Вернувсь Мірошник наш до-дому,
До церкви прямо почухрав
Да Богу мо̀литься святому,
Щоб він акафисти його не в гнів приняв
І річечку його зробив Десною,
Або хоча, як Сейм, такою —
„Й тоді б то вже я панував!“
Молебні день-у-день Спасителеві править,
У ставники свічки по десять хунтів ставить,
Все молиться, ні їсть, ні п'є, ні спить…
„Земляче! Бог з тобою!
На тебе десь туман у Литві навели.
Хіба забув ти, що великою водою
Ворочають великії млини?
Іх німці будувать уміють,
А вже не зляпає наш брат;
Вони сами товчуть і віють,
І мелють борошно, і сіють, —
Здається, що сами й їдять.
А млин хоч чепурний у тебе,
Та не для бистринѝ“. — „Балакайте про себе!“
Мірошник заворчав і рукавом махнув.
Його молитви Бог почув:
По небу вітерок дмухнув —
Як ворон, небо почорніло;
Шварнула блискавка — грім грюкнув і загув,
Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло;
Маленька річечка, що так тихенько йшла,
Заклекотіла, заревла
І через греблю покотила.
Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі.
Вода напре — дивись: то вискочить гвіздок,
То паля тріснула, то заставку розбило,
А далі і знесло млинок.
Схопивсь Мірошник, да пізненько,
Що поки йшла вода маленька —
Що-дня він хліба мав шматок.
Да, знаєш, захотів на лакомий кусок —
В Полтаву перейшов; там, кажуть, є пожива,
Велика там вода, хоч є й багато млива…
Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?