Українські твори/Човен
| Українські твори Поезії Човен |
Варена ▶ |
|
Заграло, запінилось синеє море
І буйнії вітри по морю шумлять,
І хвиля гуляє, мов чорнії гори
Одна за другою біжать.
Як темная нічка, насупились хмари.
В тих хмарах, мов голос небесної кари,
За громом громи гуркотять.
І грає, і піниться синєє море.
Хтось човен на море пустив,
Бурхнув він по хвилі, ниряє по волі,
Од берега геть покотив;
Качається, бідний, один без весельця.
Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!
Чого він під бурю поплив!
Ущухнуло море і хвилі вляглися;
Пустують по піні мавки,
Уп'ять забіліли, уп'ять простяглися
По морю кругом байдаки.
Де ж човен подівся, де плавле мій милий?...
Мабуть він не плавле, бо он-де по хвилі
Біліють із його тріски.
Як човнові море, для мене світ білий,
Ізмалку здавався страшним;
Да як заховаться? не можна ж вік цілий
Пробути з собою одним!
Прощай, мій покою, пускаюсь у море,
І може недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм!…