учистити

учистити

Учи́стити, щу, стиш, гл. 1) Хватить, съ силой что сдѣлать. Було деколи і апостола вчистить, а на криласі як потягне горою, то й дяків не чуть. Стор. I. 227. А ну-те ж! учистьте запорозького козака. Шевч. 306. Як учистить гряд! Стор. I. 21. 2) Ударить. А баран як розженеться, як вчистить у лоб. Рудч. Ск. I. 2.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924