ушкал
ушкал
|
|
Ушка́л, ла, м. Рѣчной разбойникъ. АД. I. 94. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали. АД. I. 248.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924