халява
халява
|
|
Халя́ва, ви, ж. 1) Голенище. Вас. 161. Видно пана по халявах. Ном. 2) Развратная женщина. КС. 1882. X. 29. Пійди лиш ти к чортам плюгава, невірна, пакосна халява. Котл. Ен. II. 21. 3) З губи́ халя́ву роби́ти. Врать, обѣщать и не сдержать слова. Не годиться халяву з губи робити. Ном. № 6867. Роспусти́в мо́рду як халя́ву. Слишкомъ много говоритъ. К. ЧР. 876. 4) Халявки́ смали́ти, присма́лювати, пекти́. Ухаживать за кѣмъ. Та й ти там халявки попік? Ном. № 8974. Ум. Халя́вка. Ув. Халя́вище.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924