хвайда

хвайда

Хвайда́, ди́, ж. 1) Плеть. КС. 1884. I. 29. Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: „не йди, бідо, за нами“! Чуб. V. 1164. 2) Польза, прибыль. Хвайда з його громаді є, нема що. Каменец. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924