хвартух
хвартух
|
|
Хва́рту́х, ха́, м. Передникъ. Чуб. VII. 429. Ближча сорочка, неже хвартух. Ном. № 9729. См. Фартух. Ум. Хвартушо́к, хвартуше́чок. Чуб. V. 75.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924