хованець

хованець

Хо́ванець, нця, м. 1) Прячущійся. НВолын. у. 2) Воспитанникъ, пріемный сынъ, вскормленникъ. Вх. Лем. 478. 3) Домовой, чортъ. Угор. Гн. I. 213.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924