хурчати
хурчати
|
|
Хурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
Хурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178.