цвілий

цвілий

Цвіли́й, а́, е́. Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом'янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно. Ум. Цвіле́нький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. I. 255.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924