цибух
| цибух |
|
|
Цибу́х, ха, м. 1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух. Грин. III. 288. 2) Черенокъ винограда, чубукъ. Цибу́х одбива́є. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Херс. Ум. Цибушо́к. Шух. I. 284.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924