цупити

цупити

Цу́пити, плю, пиш, гл. Тянуть, тащить. Рудч. Ск. I. 42. Цупить із печі горшки, аж крекче. ЗОЮР. II. 34. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Рудч. Ск. II. 176. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924