цідилок

цідилок

Ціди́лок, лка, м. Цѣдилка; ситечко, кисея или полотно, для процѣживанія молока. Богод. у. Черк. у.

Ціди́лка, ки, ж. = Ціди́лок. Чуб. VII. 387. Зоста́вся на ціди́лці. Попался во лжи. Ном. № 6786.

Ціди́лко, ка, с. 1) = Ціди́лок. Желех. 2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. Ум. Ціди́льце. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924