чабан

чабан

Чаба́н, на́, м. 1) Пастухъ овецъ. Херс. у. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. 2) Названіе вола. Kolb. I. 65. Ум. Чабане́ць. КС. 1883. XI. 509. Був собі чабанець, та такий, шо як він ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. Мнж. 10.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924