чепурун
| чепурун |
|
|
Чепуру́н, на́, м. Опрятный человѣкъ; франтъ. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924