Червоний заспів (Боротьба, 1918)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоний заспів
Василь Чумак
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Червоний заспів // Боротьба. — 1918. — 23 лютого. — С. 3. [прижиттєва публікація, орфографію збережено]

І.
Риємо, риємо, риємо
Землю, як тії Кроти;
Відти плазуємо зміями,
Сіємо, сіємо, сіємо
Буйні червоні квіти!..
Пишно розсійтеся бурями,
Маки — червоні вогні!
Там по-за ґратами мурами
Тінями сірими хмурими
Ранки конають ясні.
Збудимо гучно ми дзвонами,
Люд, як надійде наш час
Крикнемо вільно-червоними:
— Владарі світу з коронами,
Ви непотрібні для нас!

ІІ.
На зелені килими
Папірцями білими
Полетіли вершники з миром розмовлять.
— Гей, не спи, робітнику
На панському смітнику
Вороги не сплять!
Гордою, сміливою
Бурею бурхливою
Встань, народе зраджений, як один, устань:
З гимном-перемогами
Новими дорогами
Підемо на брань.
Блисками-пожежами
Небо обмережимо,
Прапор наш малиновий засия в горі
Годі вам пишатися
Кровію упиватися
Гетьмани — царі!

ІІІ.
Ми — тіні, ми — тіні меткі.
Ми — влучні рушення руки.
Ми носимо в грудях ненависті море,
І в ночі осінні, в обіймах імли
Ми гімни тобі заплели,
Червоний тероре!
Ми — жах, ми — караючий гнів.
Ми молимся культу вогнів,
І хто є відважний, і хто нас поборе…
Ми ті, що руйнуємо трони!
Навіщо нам сяйво корони
Червоний тероре?!