Червоний заспів (Боротьба, 1919)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоний заспів
Василь Чумак
Київ: газета «Боротьба», 1919
газета «Боротьба», орган ЦК УПСР, Ч.13(70) — 23 лютого 1919. — С. 3.
• Інші версії цієї роботи див. Червоний заспів
Червоний заспів.
І.
Риємо, риємо, риємо

Землю, як тії Кроти,
Відти плазуємо зміями,
Сіємо, сіємо, сіємо
Буйні червоні квіти!..
Пишно розсійтеся бурями,
Маки — червоні вогні!
Там по-за ґратами мурами
Тінями сірими хмурими
Ранки конають ясні
Збудимо гучно ми дзвонами
Люд, як надійде наш час,
Крикнемо вільно-червоними:
— Владарі світу з коронами
Ви непотрібні для нас!

ІІ.
 На зелені килими

 Папірцями білими
Полетіли вершники з миром розмовлять.
— Гей, не спи, робітнику!
 На панському смітнику
 Вороги не сплять.
 Гордою, сміливою
 Бурею бурхливою
Встань, народе зраджений, як один устань:
 З гимном-перемогами
 Новими дорогами
 Підемо на брань.
 Блисками-пожежами
 Небо обмережимо,
Прапор наш малиновий засия в горі.
 Годі вам пишатися,
 Кровію упиватися,
Гетьмани — царі!

ІІІ.
 Ми — тіні, ми — тіні меткі,

 Ми — влучні рушення руки,
Ми носимо в грудях ненависті море,
І в ночі осінні, в обіймах імли
 Ми гимни тобі заплели,
 Червоний тероре!
 Ми — жах, ми — караючий гнів,
 Ми молимся культу вогнів,
І хто є відважний, і хто нас поборе…
Ми ті, що руйнуємо трони!
 Навіщо нам сяйво корони,
 Червоний тероре?!

 
——о о——
 


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1927 року і автор помер щонайменше 100 років тому.