черевичок
| черевичок |
|
|
Череви́чок, чка, м. 1) Ум. отъ черевик. Рудч. Ск. I. 16. 2) мн. Раст. а) Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. б) Cypripedium Calceolus L. ЗЮЗО. I. 120. в) — Бо́жої Ма́тері. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924