черінь

черінь

Чері́нь, ня, м. и ж. 1) Подъ печи. Рудч. Ск. I. 134. Наказав жінці топити, а як роспеклась черінь.... Мнж. 117. 2) Платформа надъ сводомъ кухонной печи (между коміном и стѣной). Вас. 194. Як черінь гарячий, так треба насипать жита, щоб сохло. Козелец. у. 3) Полъ гончарной печи, покрывающій своды. Вас. 180. 4) Значительное пространство, покрытое чѣмъ-нибудь. Надибала цілу черінь грибів. Борз. у. 5) Черіне́м сі́ли. Въ кружокъ сѣли? Ном. № 14030. Чумаки сіли черінем полуднати. (К. П. Михальчукъ).

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924