чинитися

чинитися

Чини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. II. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924