чміль
| чміль |
|
|
Чміль, чмеля́, м. Шмель. Чмелі гудуть. Ном. № 11760. Слу́хати чмелів. Лежать на землѣ отъ удара. Сердешний об землю упав, чмелів довгенько дуже слухав. Котл. Ен. II. 24. Ум. Чме́лик. Летить чмелик. Рудч. Ск. I. 118.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924