чубок

чубок

Чубо́к, бка́, м. 1) Хохолокъ (у человѣка, у птицы). Який дудок, такий чубок. Ном. № 7110. Де не взявся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Гліб. 2) Верхъ (въ насыпанной мѣрѣ); прибавка. Насипле повну чвертку, а зверху згорне чубок; то те, що згорнув, лишаєся на землі, а те, що в чвертці, то єго. ЕЗ. I. 172. Кілько літ має ваша панна? — Сорок ще й з чубком. Гн. I. 107. 3) Чу́бок. Стебелекъ растенія? Взяла вона чубок бервінку. ЕЗ. V. 96.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924