шарувати
шарувати
|
|
Шарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Мо́я, тереть (мочалкой и пр.). 2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
Шарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Мо́я, тереть (мочалкой и пр.). 2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.