швиргонути

швиргонути

Швиргону́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. отъ швирга́ти. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924