шелихвіст

шелихвіст

Шели́хвіст, хвоста, м. 1) Особая порода утокъ. 2) Вѣтренникъ, пустой человѣкъ. Біжить якийсь ляшок — так видно якийсь шелихвіст: „А нумо“, каже хліборобові: „на дуель“. Ном. № 880.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924